ЄС|NATO

НАТО и Україна

 

Досі живе упередження про те, що НАТО – ворог, який створений для того, щоб пригноблювати робочий клас західних країн та не дати світовій соціалістичній революції переможно крокувати по планеті.

 

Хто б міг подумати ще зовсім недавно, що головним пріоритетом в європейській інтеграції України стане не вступ до Європейського союзу чи налагодження співпраці з фінансово-економічним організаціями, а тісна кооперація з НАТО. Наша держава опинилася в такій ситуації, що співпраця з оборонною організацією країн Заходу стала нашою першочерговою метою.

 

Ніхто не хотів такого розвитку подій. Ні Україна, ні НАТО, ні тим паче Росія, яка сама штовхає нашу країну в бік свого геополітичного ворога. Однак, події розвиваються таким чином, що більше союзників в світі Україні шукати ніде. Саме тому перед нами зараз постає важливе завдання –детально та докладно пояснювати, що таке Альянс, навіщо він потрібен і які у нього цілі.

 

У нас в країні існує багато радянських міфів. Досі живий міф про те, що НАТО – ворог, який створений для того, щоб пригноблювати робочий клас західних країн та не дати світовій соціалістичній революції переможно крокувати по планеті. Поступово цей міф еволюціонував в думку, що НАТО не потрібне після розпаду Варшавського договору. Тут потрібно зрозуміти, що НАТО – це оборонна, а не наступальна організація, не «проти», а «за» – за мир, безпеку та процвітання. Останні події на сході нашої країни показують, що ці чесноти треба захищати з автоматом, бо малоадекватних «великих» лідерів в світі не так вже й мало.

 

Важливо проаналізувати славнозвісні стандарти НАТО в контексті можливого наближення України до нього. Всі про них чули; всі впевнені, що наша країна їм не відповідає; всі переконані, що їх дотримання дуже затратне; проте ніхто точно не може сказати в чому ж ці стандарти конкретно полягають. В цьому закладена дуже велика небезпека збереження та укріплення існуючих міфів та виникнення нових.

 

Якщо розібратись, то стандарти Альянсу не виглядають чимось нереальним. Насамперед, цезагальноприйнятий стандарт витрат країн-членів на оборону. Як я вже писав в попередньому блозі, члени НАТО мають витрачати на оборону не менше 2% ВВП. Проте, цей стандарт доволі гнучкий: його виконують тільки економічно передові країни НАТО, а для інших існують послаблення.

 

Окремо слід сказати про STANAG – Угоду зі стандартизації в НАТО. Це ціла збірка домовленостей та договорів про уніфікацію зброї, техніки, регламентів країн-членів. Це може лякати, проте ці угоди в більшій мірі регулюють питання взаємодії та організаційні питання, а не калібр гвинтівки та марку гранати. Основні вимоги Альянсу до українських військових будуть полягати у необхідності знання англійської мови, користуванні відповідними засобами комунікації та єдиним підходом до прийняття рішень.

 

Останній та найголовніший стандарт НАТО – це бажання системно впроваджувати реформи в країні. Не втомлюся повторювати, що північноатлантичний альянс – це квиток до Європейського союзу. Це свого роду іспит, який зараз проходить кожна країна перед вступом до ЄС. На одній конкретній галузі (військовій) Європа аналізує в якому напрямі необхідно направити країну для повної інтеграції.

 

На завершення скажу, що в бажанні рухатись на Захід в економічному, політичному та соціальному планах ми вже єдині. Співпраця в сфері безпеки є невід’ємною складовою цього руху. Стандарти НАТО – це насамперед:

 

– Координація та співпраця з партнерами по Альянсу;

 

– Відповідальний та досвідчений персонал та керівництво Збройних сил України та країн-партнерів;

 

– Якісне та сучасне озброєння.

 

Разом – це сильна армія, гарантія суверенітету, незалежності, цілісності України та, що не менш важливо, невідворотність реформ і, як наслідок, високі стандарти життя громадян.

Юрій БЛАГОДИР

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.