Події останнього місяця на валютному ринку набагато точніше показують рівень реального схвалення дій російських властей і з боку населення. Можна нескінченно, як мантру, повторювати слова про більш ніж 80% -ної підтримки російського президента. Але, коли національна валюта падає за місяць на 15%, а всі продовжують купувати долари і євро, то тим самим населення висловлює вотум недовіри всій російській владі.
Це недовіра президенту, який готовий правити владою написаного ним закону, але не готовий поставити себе під владу закону.
Це недовіра прем’єр-міністру, який спочатку робить публічну заяву про те, що податки в Росії підвищені не будуть. А потім підтримує, нібито, думські ініціативи, що запроваджують абсолютно божевільні нові побори з малого бізнесу, і карають рублем ті нафтові компанії, які повірили обіцянкам держави і вклалися в глибоку реконструкцію нафтопереробних заводів.
Це недовіру уряду, який в немислимій кількості видає все нові регулюючі документи, які часто суперечать один одному. Урядові, який не просто відібрало у майбутніх пенсіонерів їх накопичення, але і зруйнувало довіру тих, кому до пенсії ще далеко, до пенсійної системи, в цілому.
Це недовіра Центральному банку. Який спочатку говорить про те, що боротиметься з інфляцією і не стримуватиме курс рубля. А потім спокійно дивиться на те, як інфляція прискорюється, зате витрачає десятки мільярдів доларів на валютні інтервенції. Результатом яких є не стримування девальвації рубля, а збагачення банків, яким Центральний банк дає кредити. За останній місяць виграш банків на падінні курсу рубля склав, вдумайтесь, понад 400% річних. Після чого один з керівників Банку Росії каже, ну, так, наша політика заохочувала спекулятивні стратегії …
Це недовіра судовій системі, яка оголошує кримінальним злочином будь-яку економічну активність, якщо прибуток від бізнесу дістається політичним опонентам влади або їх знайомим. Яка за півтори години готова прийняти рішення про націоналізацію компанії після її нехай і незаконної приватизації, яка трапилася двадцять років тому.
Я не ідеаліст. І розумію, що для російської влади такий вотум недовіри – що божа роса. Що свою підтримку вони будують з опорою на ті дві третини російських сімей, які не тільки доларів не бачили, а й, взагалі, хоч якихось заощаджень не мають. Але життя змінюється набагато швидше, ніж це передбачають чиновникам. Багатьох може не хвилювати курс долара, але зростання цін хвилює всіх.
Опитування соціологів показують, що вже 55% населення помітили, що прискорився ріст цін. А індекс споживчих настроїв, що підскочив було навесні, вже опустився до рівня нижче середнього за останні п’ять років.
Економічні проблеми мають огидну властивість не розсмоктуватися з часом, а, навпаки, набирати силу. І досвід історії вчить, що небажання політика вирішувати проблеми економіки сьогодні, обов’язково призводить до того, що ці проблеми вирішуватиме інший.
Дописувач:
