Нас об’єднує Церква, вона – наш духовний центр: люди чуються українцями, бо ходять до української Церкви, до неї належать, – о. Павло Сербай

Українська діаспора у Бразилії – одна із найстаріших як серед українських громад за кордоном, так і як серед національних груп іммігрантів у самій Бразилії. Перші переселенці приїхали до Бразилії з Галичини в кінці XIX століття. Центром їх поселення стало засноване ними місто Прудентополіс (штат Парана), де діє церква св. Йосафата. Там править службу о. Павло Сербай – священик УГКЦ, монах ЧСВВ.

Отець Петро приїхав в Україну вже не вперше – на зустріч координаторів програми УГКЦ «»Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Про українську громаду УГКЦ у Бразилії й своє бачення розвитку живої Церкви він розважав у програмі «Добра розмова» 6 грудня в ефірі «Воскресіння. Живе радіо».

На сьогодні у Бразилії проживає близько 500 тисяч українців – нащадки іммігрантів різних хвиль переселення, які селилися в основному на території сучасного штату Парана з центром у Куритибі. Сьогодні УГКЦ у Бразилії має 23 парафії, 236 церков, 20 світських священиків і 60 ієромонахів Чину Святого Василія Великого. У 2014 році було Куритибська єпархія стала архиєпархією УГКЦ і митрополією св. Йоана Хрестителя.

Отець Павло – нащадок перших іммігрантів: «До Бразилії мої предки приїхали 130 років тому. Вже тут народилися мої прадід, дідо, мама, тато. Я – четверте покоління…»

Отець розповідає свою історію – як став монахом Чину святого Василія Великого: монахи і священики для переселенців були чи не легендою, від самих початків були поряд з людьми й несли Слово Боже. З хронік і переказів відомо, що іноді священик по два місяці перебував у дорозі, навідуючись у найвіддаленіші поселення. Сповідали, хрестили, освячували шлюби, проповідували і наставляли. Отець Павло змалечку відчував покликання, любов до Матері Божої і молитви, так і став монахом і священиком.

70% українців Бразилії проживає в районі Прудентополіса, і церква св. Йосафата, побудована у 1928 році, є центром духовного й національного життя діаспори. Нині у Прудентополісі – найбільша  парафія українців за кордоном. Служба Божа правиться українською мовою.

«Прудентополіс – чи не найбільше місто українців у діаспорі, – розповідає о. Павло. -. Куди не зайдеш – у бар, аптеку, банк, українською тебе скрізь зрозуміють, серед персоналу завжди є хтось із українців чи тих, хто володіє нашою мовою. Українська церковна громада тут дуже розвинена і діяльна. Від самого початку, десь із 1910-х років, тут був і хор, і оркестр, і бібліотека… Зараз маємо і групу танцюристів, і бандуристів, маємо катехитичну й раду суботньої церкви – наразі при церкві св. Йосафата діє десь 12 рад з різних питань. Всі Літургії відбуваються українською мовою. Тільки в неділю ввечері – португальською. Ми це зробили спеціально, адже є багато мішаних подружь. Маємо хор, але на службі співає ціла церкв -.так мило слухати, коли двісті-триста людей разом співають…»

Щодо теми живої парафії, отець Павло Сербай сповідує кредо перших українських священиків у Бразилії – нести Слово Боже і тим самим об’єднувати людей.

«Нас тут об’єднує Церква, ми прив’язані до неї, вона – наш духовний центр, – каже він. – Ми вже четверте покоління, яке живе тут, у нас немає такої туги за Україною, як у наших дідів і прадідів. Всі дивуються, як ми зберегли мову. А все – завдяки Церкві. Наші люди чуються українцями, ходять до української Церкви, до неї належать…».

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

eighteen − ten =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh