Життя

Нам усім потрібні дотики…

З недолюблених, недоласканих дітей виростають злі, агресивні дорослі.

Нам усім потрібні дотики…

З недолюблених, недоласканих дітей виростають злі, агресивні дорослі. Люди вмирають від тактильного голоду. Вовком дивляться одне на одного, скаляться від відчаю і неможливості доторкнутися, тягнуться і відштовхуються, тому що хтось десь сказавши: потрібно дотримуватися пристойності, повісив ярлики. Не можна цілувати нелюбимих, не можна обіймати ледь знайомих, не можна бажати не своїх…

Кожен з нас у хвилину відчаю шукає обіймів, кожен шукає підтримки в руках іншого, захисту за спиною близьких. Це не слабкість, як схильні бачити багато, це… Так, мабуть це — життя.

Просте прагнення шкірою відчувати життя. Відчувати подих на шиї, відчувати удари серця під долонею, тремтіти від тепла. Брак всього цього, туга від відсутності фізичного контакту замикає одних людей у брутальності і цинізмі, інших — в ілюзії надуманого. І ті й інші вірять в свою самодостатність, а шукають порятунку в музиці, літературі, кіно і картинах, перші — що б ще раз переконатися в сміхотворності потягу, другі — що б знайти підтвердження існування потягу.

Люди поступово вмирають, не випускаючи з рук книг, не відводячи очей від екрана монітора і не витягуючи навушників, поруч із тими, хто міг дарувати спасіння.

Торкайтеся один до одного!

Олена Цепелева

 

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

3 × two =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.