Нам усім потрібні дотики…

З недолюблених, недоласканих дітей виростають злі, агресивні дорослі.

Нам усім потрібні дотики…

З недолюблених, недоласканих дітей виростають злі, агресивні дорослі. Люди вмирають від тактильного голоду. Вовком дивляться одне на одного, скаляться від відчаю і неможливості доторкнутися, тягнуться і відштовхуються, тому що хтось десь сказавши: потрібно дотримуватися пристойності, повісив ярлики. Не можна цілувати нелюбимих, не можна обіймати ледь знайомих, не можна бажати не своїх…

Кожен з нас у хвилину відчаю шукає обіймів, кожен шукає підтримки в руках іншого, захисту за спиною близьких. Це не слабкість, як схильні бачити багато, це… Так, мабуть це — життя.

Просте прагнення шкірою відчувати життя. Відчувати подих на шиї, відчувати удари серця під долонею, тремтіти від тепла. Брак всього цього, туга від відсутності фізичного контакту замикає одних людей у брутальності і цинізмі, інших — в ілюзії надуманого. І ті й інші вірять в свою самодостатність, а шукають порятунку в музиці, літературі, кіно і картинах, перші — що б ще раз переконатися в сміхотворності потягу, другі — що б знайти підтвердження існування потягу.

Люди поступово вмирають, не випускаючи з рук книг, не відводячи очей від екрана монітора і не витягуючи навушників, поруч із тими, хто міг дарувати спасіння.

Торкайтеся один до одного!

Олена Цепелева

 

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

eleven − three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh