Окрім Москви у зоні ураження ціла низька інших вкрай цікавих районів, включно з об’єктами у районі Твері, Краснодара та навіть резиденція Путіна у Сочі
Джерело: Defence Express
У РФ дуже сильно занепокоєні нібито появою в Україні конвертованих ракет 5В28 зенітного ракетного комплексу С-200, які можуть уражати наземні цілі. Зокрема після офіційного бідкання на рівні міноборони РФ, що за один день 9 липня було випущено чотири ракети від ЗРК С-200, російське ТАСС з опорою на власні джерела назвало дальність ураження наземних цілей.
“Теоретично використання адаптованих ракет ЗРК С-200 для завдання ударів по наземних цілях можливо на відстані до 600 км”, – цитує російське державне видання “високопоставлене джерело у сфері повітряно-космічної оборони”.
Й таким чином гіпотетична зона ураження з можливих пускових районів з урахуванням логічного відступу від кордону чи лінії фронту виглядає наступним чином:
Якщо наведене припущення вірно, то у зоні ураження опиняються об’єкти у районах Москви, Рязані, Твері, Волгограда, Краснодара та Сочі, не говорячи й про значно ближчі до України території РФ.
Зокрема мова йде про дійсно значну кількість військових об’єктів, включно з базами Чорноморського флоту РФ не тільки у поки що окупованому Криму, а й Новоросійську, велика кількість нафтопереробних заводів та баз зберігання паливно-мастильних матеріалів, підприємства військово-промислового комплексу РФ та навіть резиденція Путіна у Сочі.
Й головним питанням звісно залишається кількість таких ракет та пропускна спроможність їх конверсії для виконання нових задач. Звісно якщо взагалі це відповідає дійсності, бо перетворити 5В28 у засіб ураження наземних цілей доволі важко. Але якщо це дійсно було виконано, то насправді це результат дійсно титанічної роботи українських зброярів.
З іншого боку необхідно зазначити, що дальність ракети у цьому випадку цілком залежить від ваги бойової частини. Чим меша – тим далі. Й наведені розрахунки скоріш за все торкаються випадку збереження штатної бойової частини ракети 5В28, яка при вазі 220 кг є більше уламковою ніж фугасною, через те, що це саме зенітна ракета.
Водночас цілком логічно припустити, що з зентіної ракети мождиво було зняти напівактивну головку самонаведення, яка непотрібна для удару по наземній цілі, що знаходиться далеко за межами радиогоризонту. А вивільнена вага була використана для встановлення більшої бойової частини зі збереженням центру мас.
