9 березня у с. Бовшів, що на Івано-Франківщині, пропрощалися із загиблим Захисником України — Дмитром Коцюбайлом на позивний «Да Вінчі». Чин похорону очолив владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Щоби віддати шану полеглому Герою, на поминальні моління, окрім великої родини Дмитра, прийшли сотні людей: жителі місцевих і довколишніх сіл, духовенство, військовослужбовці, представники влади та всі небайдужі.
Заупокійні моління розпочалися із панахиди в Будинку культури с. Бовшів, а відтак процесія вирушила до храму Зіслання Святого Духа, де відбувся Чин похорону, який очолив владика Микола Семенишин. Співслужили з ним душпастирі Івано-Франківської архиєпархії, зокрема отці Більшівцівського протопресвітеріату.
Після Чину похорону єпископ-помічник Івано-Франківський звернувся із прощальним словом до присутніх: «Ми зібралися сьогодні тут, щоби спільно помолитися за упокій душі нашого земляка, Героя України Дмитра, який загинув за незалежність нашої України, за нашу свободу, за наше мирне майбутнє. Нині для нас, а особливо для рідних, побратимів, друзів — це велика втрата. Прошу вас прийняти щире співчуття від усієї Івано-Франківської митрополії Української Греко-Католицької Церкви».
«Ми свідомі, який великий ваш біль. Хотів би вас запевнити, що ваш біль є і нашим болем. Сьогодні ми повинні щиро подякувати Богові за нашого Героя! Сподіваюся, що не тільки в цій церкві, а й у багатьох інших храмах нашої країни поминають у молитвах великого Сина Прикарпатського краю, який віддав життя, щоб ми жили. Дмитре, наш Герою, спочивай у мирі!» — мовив єпископ-помічник.
Прощання та Чин погребення відбудуться у Києві 10 березня.
Довідка
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в с. Задністрянське Бурштинської громади на Івано-Франківщині. Впродовж трьох років навчався на художника в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Через любов до мистецтва Дмитро і вирішив взяти позивний «Да Вінчі».
Воювати пішов одразу після Революції гідності у 2014. «Да Вінчі» командував 1-ю окремою штурмовою ротою ДУК «Правий сектор». Отримав важке поранення уламком від танкового снаряда в Пісках на Донеччині. Після трьох місяців реабілітації повернувся на фронт.
Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою, Красногорівкою.
30 листопада 2021 року Дмитрові Коцюбайлу присвоїли звання Герой України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Дмитро Коцюбайло — командир спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами Департаменту інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ,фото: Pravda IF
