Сьогодні мені вручили державну нагороду Угорщини — хрест «За заслуги». Передбачаючи можливі питання, хочу розставити окремі крапки над «і»
Про це Геннадій Москаль повідомив на своїй сторінці у фейсбук.
Я вже говорив в одному з інтерв’ю, що ФСБ – це як радіація, її ніхто не бачить, але вона є. Є і діє в Україні, особливо на Закарпатті. Протягом 2015-2018 років спецслужби РФ не полишали спроб створити на території України ще одну гарячу точку, і цілком природньо, що для цих цілей було обрано Закарпаття. Природньо, бо багатонаціональний край межує з чотирма європейськими країнами — Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Польщею. Якщо б росіянам вдалося дестабілізувати область на міжнаціональному грунті, ми б мали доволі суттєві проблеми уже не тільки на Сході з РФ, але й на крайньому Заході — але вже з країнами – членами НАТО та Європейського союзу.
Для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в області спецслужбами РФ спочатку було обрано так званий «русинський вектор». Однак, коли росіяни побачили, що вожді політичних русинів (які наразі мешкають у Москві) несповна розуму й не мають в області жодного впливу, вони переключилися на угорську тематику.
Зокрема, у квітні 2017 року невідомими особами в окремих районах, де компактно проживають угорськомовні громадяни України, були встановлені стели з провокаційними надписами угорською мовою. Угорські написи на них були зроблені з численними помилками, що, серед іншого, свідчить про те, що їх готували люди, для яких угорська не є рідною. Зауважу, що стели були демонтовані так само швидко, як і встановлені. Однак спецоперація росіян мала продовження в медійному полі — зокрема, інформація про встановлення стел з фото й відео була оперативно розповсюджена через новостворені фейкові акаунти в соцмережах. А згодом — була «розігнана» в ЗМІ за допомогою сайтів-зливних бачків вже з фейковими коментарями членів угорської громади на кшталт «угорці борються за автономію», «Закарпаття — угорська земля» та ін. Звідти вже ця інформація перекочувала на російські федеральні канали, однак серйозного впливу на соціально-політичну ситуацію в області ця «спецоперація» не мала.
Більш серйозні наслідки могли мати наступні дії спецслужб РФ. Зокрема, у лютому 2018 року були здійснені дві спроби підпалу офісу Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ). У співпраці з правоохоронцями ми оперативно встановили, що виконавцями першої спроби були члени польських праворадикальних організацій «Фаланга» і «Зміна», які контактували з російськими спецслужбами та представниками російських праворадикальних організацій, зокрема з Едуардом Лімоновим.
Друга спроба підпалу офісу ТУКЗ була здійснена вже українцями — мешканцями Кропивницького та Черкас, які на замовлення російських кураторів банально погодилися підзаробити. Примітно, що представники російських спецслужб, котрі, за нашою інформацією, тоді базувалися у Придністров’ї, спочатку підшуковували виконавців злочину серед закарпатських проукраїнських активістів, однак ті категорично відмовилися від такої «роботи».
До речі, один із поляків – фігурантів першого підпалу офісу ТУКЗ Міхал Прокопович пішов на угоду зі слідством, визнав свою вину та під час суду в Кракові вказав на організатора злочину — ним виявився помічник депутата Бундестагу від правопопулістської партії “Альтернатива для Німеччини” Маркуса Фронмаєра праворадикальний журналіст Мануель Оксенрайтер. Після розголосу Фронтмаєр звільнив Оксенрайтера, стосовно якого прокуратура Берліну розпочала розслідування.
Ще одна провокація росіян, яку нам вдалося зірвати, передбачала багато крові й обов’язково — летальні випадки. На національне свято Угорщини — День угорської революції, яке угорськомовні громадяни України планували відзначити в Берегові й Ужгороді (подібні святкування раніше відбувалися традиційно), ФСБ РФ планувала масштабну акцію побиття учасників із обов’язковими летальними наслідками. Ми мали інформацію, що мешканці Закарпаття відмовилися брати участь у цій провокації, тому напередодні перекрили всі перевали, всі лісові дороги й стежки, що ведуть в область. І, як виявилося, недаремно — на посту в Нижніх воротах було затримано близько 50-ти автівок із жителями Чернігівської, Миколаївської, Дніпропетровської, Київської та ін. областей України, в яких біло виявлено холодну та травматичну зброю, кастети, бейсбольні біти, металічні прути, балаклави та ін. Згодом, вздовж траси від Нижніх воріт і майже до Стрия правоохоронці виявили ще близько 70-ти автівок з подібними організованими «туристами» з різних віддалених регіонів України. Таким чином, спецоперація російських спецслужб з тріском провалилася, а, за моєю інформацією, в 5 розвідуправлінні ФСБ РФ для декого настали навіть несподівані кадрові рішення.
На жаль, не лишилися осторонь спроб посварити українців й угорців і представники вітчизняних ЗМІ. Більше того, мені здається, що київські журналісти часто змагалися в тому, хто з них більш креативно обізве закарпатців сепаратистами, контрабандистами та злодіями, котрі тільки й про те і думають, як би чимшвидше отримати угорський паспорт, вирубати весь ліс, вивезти всі цигарки й відділитися від України. Створити «красиву» картинку для ТБ їм допомагали й заїжджі з інших регіонів маргінальні ультраправі спільноти, які організовували в тихому Ужгороді смолоскипні ходи з гаслами «Мадярів — на ножі!» та ін. Тими пропагандистами, хто робив це за російські гроші, сподіваюся, ще займуться українські спецслужби, а тим, хто приєднався до подібних звинувачень та «акцій» з власної тупості, дурості та через застарілі дитячі комплекси — щиро співчуваю.
Наостанок зауважу наступне: весь цей час обласна адміністрація, очолювана мною, робила все від нас залежне, щоб під час оборонної війни з росіянами не дати посварити нас з угорцями, не грати в чужі ігри й ламати ворожі плани. Ми постійно комунікували (публічно та непублічно) з представниками угорськомовних організацій, українськими спецслужбами, державними та політичними діячами сусідньої та нашої країни з метою запобігти міжетнічному конфлікту. Ми робили й інші, непублічні речі, про які зараз говорити поки що завчасно. Часто ця робота проводилася всупереч позиції офіційного Києва, коли окремі міністри (яких, на щастя, вже нема в уряді) замість допомоги у вирішенні конфліктів, навпаки підкидали дрова у вогонь. Вважаю, що нам вдалося головне — не допустити й поламати російський сценарій дестабілізації Закарпаття, незалежно від того, подобалося це комусь, чи ні. І саме за це я сьогодні отримав нагороду від угорської держави.
Від себе особисто хочу щиро подякувати кожному закарпатцю, хто незалежно від національності не піддався на російські провокації й відмовився брати участь у цих кривавих ігрищах, кожному, хто вважав своїм обов’язком повідомити нам будь-яку інформацію про плани росіян, а також кожному, хто тримав голову холодною в цей непростий час. Разом нам вдалося не допустити непоправного у минулі роки, сподіваюся, що так буде і надалі. Однак одразу ж зауважу, що небезпека ще не минула, і розслаблятися — зарано.
