Бенедикт XVI написав молитву, присвячену австрійській єпархії Айзенштадту. Це стосується не лише історії Церкви, але й поточної кризи.
Навіть сьогодні нашій вірі загрожує згасання, якщо будемо підпорядковувати її критеріям цього світу і тим самим позбавляти її величі. Господи, допоможи нам бути і залишатися справді католиками в цю годину», – читаємо в молитві.
У 2020 році Епархія Айзенштадта відзначатиме своє 60-річчя. Молитва Бенедикта XVI була складена на прохання єпископа Адгідія Зіфковіка. Як підкреслив єрарх у заяві, опублікованій з нагоди публікації молитви: “Бенедикт XVI, незважаючи на свою старість, подарував Бургенланду надзвичайний подарунок” (Бургенланд – федеративна держава зі столицею в Айзенштадті на сході Австрії). Молитва, наголосив єпископ, є “богословським скарбом” і “свідченням про найглибшу мудрість і захоплюючу віртуозність і високу славу, здатну висловити справи e такий незрівнянно чіткий і гострий спосіб.”
Молитва була написана 8 червня 2019 року в монастирі Mater Ecclesiae. Була опублікована 14 листопада. Ми представляємо наш переклад нижче.
Господи Ісусе Христе,
минуло більше 1900 років, як Ти, Вічне Слово Боже, увійшов у наш час і прийняв тіло – став людиною. Не сприйняв людськість як одяг, який Тобі довелося носити лише мить. Ні, Ти забрав його на смерть на хресті, поранене і переслідуване, і як Воскреслий, ти назавжди людина.
Ти порівнював себе із зерном пшениці, яке падає на землю, вмирає і таким чином переборює самотність і постійно приносить плід.
Завжди присутній серед нас у Святій Євхаристії, Ти передаєш себе в наші руки і серця, щоб могло виникнути нове людство. Таким чином, Твоє буття людиною не є чимось далеким для нас, але торкається кожного.
Допоможи нам жити і вмирати в таємному зерні пшениці і таким чином служити появі нового людства.
Перш ніж Ти покинув цей світ і пішов до Отця, щоби знову і по-новому бути з нами, довірив учням місію йти по всьому світу та хрестити людей в ім’я Отця, Сина та Святого Духа. Хрещення робить нас новою громадою, церквою. Як Ти і говорив, це Твоє нове тіло. Тіло, яке охоплює цілий світ, в якому відчуваємо Твою близькість, яка надає цьому Тілу дух.
Цьому тілу притаманна також наша слабкість, яку ми долаємо із значними труднощами. У цю годину нашої історії ми дякуємо Тобі за благодать бути покликаними до Твоєї Церкви. Дякуємо за красу і велич, які увійшли в цей світ через [Церкву]. Ми також просимо: допоможи нам протистояти темряві, яка діє у цьому світі.
Дякуємо за 60 років, коли наша нинішня батьківщина, Бургенланд, стала єпархією, зі своєю родиною у великій родині Бога. Наприкінці Першої світової війни велика територія колишньої Австрії, що поєднувала багато народів, була розірвана і розділена на частини. Наша Батьківщина була давно там, де зараз пролягає сльоза. Наша єпархія виросла таким чином до нової єдності. Ось чому її місія полягає також у тому, щоб привести різноманітні мови та історії до внутрішньої єдності. Дякуємо за те, що під керівництвом добрих пастирів наша єпархія стала місцем примирення, в якому видно заспокійливу силу Твоєї любові.
Згадуємо в цю годину про початки віри в нашій Батьківщині, коли Ти подарував нам величну постать святого Мартина, єпископа Турського. Мартин народився в нашій країні, тоді римській провінції Панонія, і за своїм походженням він особливим чином належить до нас. Відповідно до побажань батька, він став римським солдатом і завдяки цьому дістався до Галії, на іншому кінці континенту. Він зустрів Тебе, Ісусе Христе, в особі замерзлого бідняка, і поділившись своїм одягом – можна сказати своїм домом, він зустрів Тебе зсередини. В Іларії з Пуатьє Ти дав Мартину великого вчителя, який засвітив розум і таким чином врятував його від аріанства. Через Іларія Ти захистив його від фальшивої форми християнської віри, яка надавала молоді зменшений образ нашого Господа і тим самим перешкоджала доступу до великої віри. Слідами святого Іларія святий Мартин повернувся на батьківщину, а потім, слідуючи за ним, знову дійшов до Галії, де завершив велику справу свого життя.
Навіть сьогодні нашій вірі загрожує згасання, якщо будемо підпорядковувати її критеріям цього світу і тим самим позбавляти її величі. Господи, допоможи нам бути і залишатися справді католиками в цю годину – у величі Твоєї правди, жити і вмирати у Твоєму бутті Богом. Подаруй нам знову сміливих єпископів, які приведуть нас до єднання з вірою та святими усіх часів, і покажуть нам, що таким чином ми особливим чином виконуємо службу примирення, доручену нашій єпархії. Господи Ісусе Христе, помилуй нас!
