Молитва Бенедикта XVI “Боже, допоможи бути справжнім католиком”

Бенедикт XVI написав молитву, присвячену австрійській єпархії Айзенштадту. Це стосується не лише історії Церкви, але й поточної кризи.

Навіть сьогодні нашій вірі загрожує згасання, якщо будемо підпорядковувати її критеріям цього світу і тим самим позбавляти її величі. Господи, допоможи нам бути і залишатися справді католиками в цю годину», – читаємо в молитві.

У 2020 році Епархія Айзенштадта відзначатиме своє 60-річчя. Молитва Бенедикта XVI була складена на прохання єпископа Адгідія Зіфковіка. Як підкреслив єрарх у заяві, опублікованій з нагоди публікації молитви: “Бенедикт XVI, незважаючи на свою старість, подарував Бургенланду надзвичайний подарунок” (Бургенланд – федеративна держава зі столицею в Айзенштадті на сході Австрії). Молитва, наголосив єпископ, є “богословським скарбом” і “свідченням про найглибшу мудрість і захоплюючу віртуозність і високу славу, здатну висловити справи e такий незрівнянно чіткий і гострий спосіб.”

Молитва була написана 8 червня 2019 року в монастирі Mater Ecclesiae. Була опублікована 14 листопада. Ми представляємо наш переклад нижче.

Господи Ісусе Христе,

минуло більше 1900 років, як Ти, Вічне Слово Боже, увійшов у наш час і прийняв тіло – став людиною. Не сприйняв людськість як одяг, який Тобі довелося носити лише мить. Ні, Ти забрав його на смерть на хресті, поранене і переслідуване, і як Воскреслий, ти назавжди людина.

Ти порівнював себе із зерном пшениці, яке падає на землю, вмирає і таким чином переборює самотність і постійно приносить плід.

Завжди присутній серед нас у Святій Євхаристії, Ти передаєш себе в наші руки і серця, щоб могло виникнути нове людство. Таким чином, Твоє буття людиною не є чимось далеким для нас, але торкається кожного.

Допоможи нам жити і вмирати в таємному зерні пшениці і таким чином служити появі нового людства.

Перш ніж Ти покинув цей світ і пішов до Отця, щоби знову і по-новому бути з нами, довірив учням місію йти по всьому світу та хрестити людей в ім’я Отця, Сина та Святого Духа. Хрещення робить нас новою громадою, церквою. Як Ти і говорив, це Твоє нове тіло. Тіло, яке охоплює цілий світ, в якому відчуваємо Твою близькість, яка надає цьому Тілу дух.

Цьому тілу притаманна також наша слабкість,  яку ми долаємо із значними труднощами. У цю годину нашої історії ми дякуємо Тобі за благодать бути покликаними до Твоєї Церкви. Дякуємо за красу і велич, які увійшли в цей світ через [Церкву]. Ми також просимо: допоможи нам протистояти темряві, яка діє у цьому світі.

Дякуємо за 60 років, коли наша нинішня батьківщина, Бургенланд, стала єпархією, зі своєю родиною у великій родині Бога. Наприкінці Першої світової війни велика територія колишньої Австрії, що поєднувала багато народів, була розірвана і розділена на частини. Наша Батьківщина була давно там, де зараз пролягає сльоза. Наша єпархія виросла таким чином до нової єдності. Ось чому її місія полягає також у тому, щоб привести різноманітні мови та історії до внутрішньої єдності. Дякуємо за те, що під керівництвом добрих пастирів наша єпархія стала місцем примирення, в якому видно заспокійливу силу Твоєї любові.

Згадуємо в цю годину про початки віри в нашій Батьківщині, коли Ти подарував нам величну  постать святого Мартина, єпископа Турського. Мартин народився в нашій країні, тоді римській провінції Панонія, і за своїм походженням він особливим чином належить до нас. Відповідно до побажань батька, він став римським солдатом і завдяки цьому дістався до Галії, на іншому кінці континенту. Він зустрів Тебе, Ісусе Христе, в особі замерзлого бідняка, і поділившись своїм одягом – можна сказати своїм домом, він зустрів Тебе зсередини. В Іларії з Пуатьє Ти дав Мартину великого вчителя, який засвітив розум і таким чином врятував його від аріанства. Через Іларія Ти захистив його від фальшивої форми християнської віри, яка надавала молоді зменшений образ нашого Господа і тим самим перешкоджала доступу до великої віри. Слідами святого Іларія святий Мартин повернувся на батьківщину, а потім, слідуючи за ним, знову дійшов до Галії, де завершив велику справу свого життя.

Навіть сьогодні нашій вірі загрожує згасання, якщо будемо підпорядковувати її критеріям цього світу і тим самим позбавляти її величі. Господи, допоможи нам бути і залишатися справді католиками в цю годину – у величі Твоєї правди, жити і вмирати у Твоєму бутті Богом. Подаруй нам знову сміливих єпископів, які приведуть нас до єднання з вірою та святими усіх часів, і покажуть нам, що таким чином ми особливим чином виконуємо службу примирення, доручену нашій єпархії. Господи Ісусе Христе, помилуй нас!

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

sixteen − 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh