Мені соромно, коли я чую слово “революція” від людини, що йде на роботу, чи на навчання. Коли я чую це від якогось начальника, що різко став “революціонером” і продовжує далі сидіти у зручному кабінеті.
Коли люди сперечаються про те, які “революційні” дії є “конституційними”, а які – ні.
Як би хто не займався самодурством, плюс в майдану – це початок формування громадянського суспільства. Якщо конкретно – це соціальне потрясіння, що виявило людей, що ще здатні мислити і боротись. Нехай вони ще не знають за що, нехай вони ще не знають як, але мають бажання. І це головне.
І можна вважати перемогою майдану лише той варіант, якщо отті купки “диваків”, що зачитувались революційною літературою, зможуть цих людей згуртувати біля себе, не дадуть їм згаснути.
Майдан – це не площа в центі Києва. Це те місце в серці кожного вічного революціонера, яке має бути віддане новим братами і сестрами.
Теперішня “революція” – це не прояв політичної волі українського народу, а крик новонародженої нації.
І якщо ті, хто за покликом серця, взяли на себе роль “акушера нації”, халатно віднесуться до своєї праці, то саме вони будуть винуватцями чергового поповнення на кладовищі абортованих українських душ.
І я знову вірю, що все ж у нас все вийде.
Бо коли діти виростають в любові, вони вдячно відплачують своїй сім”ї. І відплатою їхньою буде наша, поки така нереальна і далека, але така бажана, соціальна і національна революція.
А нам всього-навсього треба навчити самих себе не боятись обирати так, як підказує нам наша совість…
Не будьте осторонь, не «продиваньте» своє майбутнє! Якщо ви маєте змогу пожертвувати кошти, допоможіть людям, які хочуть добратись та стоять Майдані.
Добровільний збір коштів для потреб Євромайдану: картка Приватбанку 5457082230251691 (НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ ДО МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНИ!) Кожна копійка буде великою допомогою!
