Слово Митрополита Львівського
на 5-ту неділю по Зісланні Святого Духа
Рм 10,1-10; Мт 8,28-9,1.
Достойні сестри і брати,
приємно вітати усіх вас та молитися до нашого Бога спільно у цій чудовій церкві! Добре те, коли людина пам’ятає, що вона володіє безсмертною душею, яку для неї особисто створив Господь! З силою віку розуміємо, що наше тіло слабне, що воно кволе, підлягає змінам, хворобам тощо. А, що дух? Дух не старіє, не виснажується, дух людини стає якісним або негативним в міру відповідного життя людини на землі. Коли людина старається жити у рамках Господніх, тобто, виконує Заповіді Бога, пам’ятає про свою відповідальність перед Богом у вічності після закінчення життя на землі, кається за вчинені гріхи, тоді, примирена з Господом отримає нагороду в небі. Усім нам необхідно про це пам’ятати, боротися за вічне щастя, що під силу кожній людині. Потрібно уникати злих вчинків, слів, думок, наставляючи себе на цілісне позитивне життя, а негативи можливо завжди усунути через щиру сповідь та каяття.
Сьогодні церковний календар пропонує нам життя блаженної Ольги, що отримала при хрещенні ім’я Олена. Вона була дружиною князя Ігоря. По смерті князя, свого чоловіка, їздила землями Русі зі своїм сином Святославом, пізнаючи життя й потреби народу. За час її правління, поки доростав син, уміло керувала країною, зберігаючи мир з різними ворожими племенами… Згодом, мудра княгиня Ольга пізнала віру Христову, знала про християн, бо уже її попередники Аскольд і Дир були християнами. Охрестилася у Царгороді в 957 році від патріарха Полієвкта, про це написав літописець Нестор. Коли повернулася в Русь, вела правдиве християнське життя. Любила споруджувати хрести в честь нашого Спасителя. Незважаючи на своє високе становище в країні, Ольга провадила гідне життя, давала добрий приклад християнки, пам’ятаючи на вічність. Мала позитивний вплив на свого внука, пізніше, князя Володимира. Прожила коло 80 років (+969). Просила за життя свого сина Святослава, щоб не влаштовувати після її смерті поганських тризн та, щоб не сипати курганів на могилі. Дуже вчасно після смерті, княгиню Ольгу уважали за святу.
А короткий уривок із Євангелія, заохочує нас міцно триматися віри у Христа, як нашого Бога і Спасителя. Ісус Христос прийшов у світ спасти увесь людський рід від насилля диявола та вічної кари, яку людина через непослух у раю накликала на себе. В гадаринському краю Ісус зустрів біснуватих людей, мучених дияволом. Вони назвали Христа Сином Божим, це чув народ, який уважав Ісуса за пророка. З незадоволенням звернулися до Спасителя, що він мучить їх тут на землі. Значить, дияволи діяли й діють в людях на землі, бо якраз два чоловіки були опановані ними, що мешкали серед гробниць, нападаючи на людей. До цього часу ніхто не міг порадити із ними. У людей панував лише страх перед нападами та побиттям. Біси зрозуміли своє безсилля перед Сином Божим, промовляли до нього устами людей, щоб дозволив їм увійти в стадо свиней. Сталося диво, бо в одну мить усе стадо безрогих потонуло у воді. Святий Іван Золотоустий навчає, що ті люди мешкали на гробах тому, що дияволи бажали посіяти грішне вчення, що душі померлих перемінюються в бісів, що є великою неправдою (пор. св. Ів. Золот., Бесіда XXVIII на Мт п.2). Душі, які покинули тіла, не можуть блукати по землі.
Нечестиві духи спосібні чинити тільки зло, бо їм не стоїть на перешкоді круча, вода, стадо свиней; лише Бог, без кого не сміють навіть нападати на свиней. Ми пам’ятаємо історію про праведного Іова, якому диявол міг чинити зло, тільки з дозволу Бога, правда, Господь не дозволив торкатися самого чоловіка, лише його майна та дітей (див. Іов 1,12). Згодом, Господь погодився, щоб диявол знущався над праведним чоловіком, який не лихословив Бога жодним словом, а диявол не мав права забрати у нього життя (див. Іов 2,6). Диявол може випробовувати людину на вірність Богові, лишень з дозволу Всевишнього. Мабуть, мешканці краю були далекі від служіння Богові, тому Господь дозволив злій силі вчинити шкоду мешканцям тієї землі, щоб вони зрозуміли загрозу, що може їх досягти і то, не тільки в цьому житті, але у вічності. Переконуємося про те, що злі духи зі своєї зіпсутої волі не можуть, навіть тваринами заволодіти, не кажучи про людину. Але Господь дозволив їм мучити людей і через опанованих лякати інших, щоб було зрозуміло велике зло, яке чекає кожну особу, яка віддаляється від Бога. Хто покидає Бога, така особа ніби приречена на вплив диявола, бо сам Христос сказав: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт 6,24). Дуже ясно і чітко визначив Ісус Христос межі служіння людини на землі, яка завжди має вибір: бути з Богом, або стати у ряди його ворогів, дияволів.
Прослідкуймо за нашим милосердним Спасителем, який не нав’язує себе нікому, бо бажає, щоб людина з доброї волі, а не з примушення служила йому. Стадо потонуло в морі, люди понесли матеріальну страту, а пастухи сповістили мешканців про цей випадок. Писання розповідає, що усе місто вийшло напроти Ісуса, однак, не запросили його до себе, лише, «щоб відійшов з їхніх околиць». Спаситель залишив ці околиці, разом з тим, ці люди залишилися з спорожнілими серцями від Бога. Не бажали бачити Христа у себе, не хотіли послухати його повчань, бо матеріальне було для них вище оцінене від духовних потреб.
На сьогодні зустрічаються подібні ситуації, коли людину ніщо не може стримати від біснування: ні ланцюги, ні гроби, ані померлі, ані живі, жодні перестороги та гідні докори… І до вашої церкви приїжджав священик, щоб молитися й виганяти злих духів з тих, на кого вони нападали. Погляньмо навколо і зрозуміємо, що злий дух покинув людей по приказу Спасителя. Однак, багато людей живуть негідним, грішним життям й зовсім не приймають волі Господньої, лише, так поступають, як їм заманеться. Багато бажають диктувати свою волю Богові, навіть, недавно, знаємо про терориста, що на смерть подушив у Парижі кілька десятків людей вантажним автомобілем. Чи тому винен Бог? Ні! Так вчинила людина, вибрала негідний вчинок, позбавляючи багатьох життя. Їхав містом немов пустинею, бо люди для такого чоловіка – ніхто. Подібно діється у нашій державі на сході, де випускають снаряди зі смерчів та ураганів немов на стрільбищах, на полігоні, в пустині, а там гинуть люди, за що потрібно відповідати перед Богом. Скільки кривди в нашому суспільстві та у світі приносять одні другим не один раз, терплять тисячі через безвідповідальність владних осіб. Чуємо по радіо Ера, що розповідають фахівці про екологічні катастрофи, наприклад, відкрито спалюється сміття, яке викликає різні хвороби в навколишніх мешканців, вирізають ліси, незаконно збагачуються певні особи кривдою інших… Дияволи залишили мучити людей, послухали Бога, а людина не слухає свого Творця, продовжує чинити беззаконня різними способами, численними гріхами. Звертаюся до вас, любі сестри і брати, прислуховуймося, пізнаваймо та виконуймо Заповіді Божі, чинімо його волю, тоді жодне зло не буде мати місця в нашому серці: не можете Богу служити і мамоні. Хай пресвята Богородиця виблагає нам дару покаяння за гріхи та сердечного виконання волі Бога!
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
24 липня 2016 р.Б. Парафія Всіх святих Українського народу, м. Львів
