Звернення.
Зараз багато українських ЗМІ смакують новина: “Меджліс вирішив співпрацювати з новою владою Криму”. Ці новини, звичайно ж, широко поширені в соціальних мережах.
Вважаю за необхідне охолодити натяки на зраду.
Отже:
1. Само собою, жодне ЗМІ не публікує новина про інше рішення Меджлісу, згідно з яким КОЖЕН член Меджлісу, який побажає йти працювати у владу, припиняє своє членство в Меджлісі.
2. Меджліс не став структурною частиною/одиницею влади Криму. Тому, абсурдно говорити про “входження Меджлісу у владу”.
3. Так, Меджліс прийняв рішення про направлення своїх представників у владу, щоб встановити діалог з нинішнім кримським урядом.
А тепер, у мене питання до всіх тих, хто все-таки продовжує сурмити про “співпрацю”.
1. Чому Україна досі не розірвала дипломатичні відносини з офіційною Москвою?
2. Чому на майданах всієї країни народ України не вимагає розірвання дип. відносин з РФ, причому масово і активно?
3. Чому так багато людей говорили про те, що українській армії не можна входити в Крим ? (Ах так, забув, адже це спровокувало б РФ на захоплення материкової частини України)
На ці питання відповісти неважко.
1. Україна не розірвала дипвідносини з РФ, оскільки необхідно хоча б мінімально підтримувати з нею (Москвою) діалог. (Та ну? А хіба це не колабораціонізм і зрада? Адже ця країна захопила частину нашої території…)
2. Народ не вимагає масово розриву дипвідносин з РФ, тому що більшість вважає правильним попередній відповіді. (І правда, навіщо нагнітати далі…)
3 . Зрозуміло, люди бояться подальшого вторгнення російської армії в Україну, адже це так жахливо і небезпечно. Адже на материковій частині є ВОНИ (люди), в першу чергу діти, а ще жінки і люди похилого віку… Вторгнення поставить під загрозу виживання весь народ…
Можливо хтось буде здивований, але, як не дивно, у більшості кримських татар такі ж відповіді на перераховані вище питання. Включає питання про те, чи варто встановити хоча б мінімальний діалог з нинішньою кримінальною владою Криму (у кількості аж двох представників).
Можливо, хтось буде також здивований тому факту, що кримські татари – це не озброєні до зубів супермени, а мирні люди, з такими ж побоюваннями, як і у людей на материковій частині України (тільки їх не 45 або 46 мільйонів, а всього – то близько 280 тисяч).
Правда, є все ж одна відмінність: у них ВЖЕ з’явилося все те, що ПОКИ (Слава Всевишньому) є предметом побоювань тих, хто проживає в незахоплених частини України.
І якщо хтось досі вважає, що кримські татари:
1. повинні були піти у партизанщину, залишивши свої сім’ї заручниками АБО.
2. повністю ізолювати себе від контактів з тими (див. влада РФ), у кого є і військові, і зброя, і велике бажання придушувати тих, хто виступить проти нових змін, то, говорити з такими людьми мені втім більше не про що.
Suleyman Baltaci
