Коли купуємо непотрібне – забираємо кошти з того, що дає нам радість, впевненість, розвиток, – фінансовий тренер

«Психологічна порадня» на «Воскресіння. Живе радіо» продовжує цикл програм щодо фінансової грамотності і правильного ставлення до грошей та споживання. Адже гроші як такі мають відношення і впливають не лише на матеріальне становище людини – вони виявляють наші слабкості, недалекоглядність, неорганізованість тощо. Про те, як заощаджувати на, здавалося б, незначних речах і споживати розумно, у черговій програмі говорила фінансовий тренер Олександра Грудзевич.

«Багато людей вважає, що заощаджувати важко чи й нереально, з різних причин – немає можливості, не того рівня доходи, треба виплачувати кредити тощо. Проте це не так чи не зовсім так, – каже Олександра. – Багато залежить від організованості, поставлених цілей і володіння простими, але дієвими інструментами, які дозволять заощаджувати чи, принаймні, не викидати гроші на вітер…»

Олександра Грудзевич нагадує тезу, яка звучала у минулих програмах за її участі: основа сталих заощаджень – визначити відсоток від місячного доходу особи чи сім’ї, який відкладаємо за будь-яких обставин. Загалом рекомендується відкладати 10%, але все залежить від ситуації на даний момент: якщо дохід більший – можна відкладати й більше, менший – то менше, але хоч якусь суму відкладати потрібно. Які інструменти можуть допомогти економити чи, правильніше, – витрачати свої кошти розумно?

Олександра пояснює, де у нашому щоденному житті ховаються фінансові «пастки», і показує, як їх можна уникнути – на прикладі щоденних покупок найнеобхіднішого, зокрема, продуктів.

Перше правило: йдучи на закупи на базар чи у супермаркет, завжди слід мати докладний список всього, що плануємо купити – причому не лише найменувань, а й кількості. Такий список – психологічний захист і від  власних реакцій і емоцій під час шопінгу, і від маркетологічних пасток у супермаркетах.

«Список є обов’язковим, якщо маємо на меті купити більше, ніж три опції: це пов’язано з тим, що одномоментно людина втримує у голові до семи пунктів інформації, принаймні чотири з яких «відповідають» за самоусвідомлення та орінтування в просторі/часі, отже «на продукти» залишається всього три пункти. Йдеться не про те, що більше запам’ятати не можна, а про зосередженість і усвідомлення моменту. Коли такого списку немає, ми дуже легко переходимо у емоційно нестабільний стан, піддаємося емоціям і купуємо те, що нам не потрібно…»

Звичайно, щоб такий список працював, потрібно дотримуватися похідного правила: не купувати того, чого у списку немає, ні за яких обставин. Нехай на початках це навіть буде схоже на гру: наприклад, якщо бачимо, що щось ніби справді потрібне – розраховуємося на касі і повертаємося чи купуємо трохи пізніше. Цей момент – трішки згаяного часу, дає усвідомлення: чи справді потрібна та зайва пачка цукру, шматок сиру чи коробка цукерок? Вказана у списку кількість продуктів убереже від пастки знижок – далеко не завжди потрібно купувати те, за що «ціна за три», і з міркувань необхідності, і термінів придатності.

«Такі списки – ще й запорука розумного споживання: так викидатимемо набагато менше чи й зовсім не викидатимемо продукти, – каже Олександра. – Один іноземець якось сказав в інтерв’ю: дивно, кажете, що у вас бідна країна, а стільки продуктів на смітниках… Це – про неорганізоване, нераціональне ставлення до їжі. До того ж, виробивши звичку ходити по продукти зі списком, можна зберегти до 50% коштів, які витрачалися раніше…»

Ще одна серйозна пастка, яка, зазвичай, чигає на покупця у супермаркеті – експлуатація емоції та/або фізіологічних відчуттів (саме тому у такі магазини не слід ходити голодними). На базарах такий вплив не настільки сильний, хоча і там різнобарв’я і розмаїття овочів, фруктів та інших смаколиків спонукає купити і те, і те, і ще оте. У супермаркетах же все спрямоване на те, щоб людина купила більше – від розташування відділів у магазині та продуктів на полицях до запахів, музики та загальної атмосфери. Саме тому фахівці «з купування» радять перебувати у супермаркеті не більше, ніж півгодини, й не гуляти там безцільно. Чому? Тому що інакше не уникнути емоційних покупок – того, що просто захотілося у даний момент.

Звісно, встановлювати собі занадто строгі правила у цьому сенсі також не варто – це чимось схоже на строгу дієту, коли будь-що заборонене набуває надзвичайної цінності і утримування від нього потребує великої сили волі. Тому, як і у таких дієтах, бувають зриви і, як наслідок, почуття провиниі  невдоволеності собою. Як можна домовитися з собою – розповідає Олександра Грудзевич

«У межах вищезазначеного списку раз чи двічі на місяць можна зробити емоційну покупку гривень на сто (якщо йдеться саме про продукти), тобто ця сума закладена у наш «продуктовий» бюджет. Найцікавіше, що маючи це послаблення, я, наприклад, користуюся ним не так часто: коли щось дозволене й доступне, не так вже цього й хочеться. Ключове у цьому підході – не ставитися до такого списку як до якогось обмеження чи тортур. Коли людина побачить, що ніби з нічого легко заощадила 500 чи тисячу гривень на місяць – хіба це тортури?»

Ще одна порада для тих, хто схильний до емоційної купівлі загалом – одягу, взуття, техніки тощо: з кожної такої покупки «платити» собі податок – скажімо 10% від вартості покупки, які відкладаються у скарбничку. І тоді така покупка вже не зовсім емоційна, бо хоч на мить виникає питання – чи потрібна мені ця річ?

Отже, як говорив хтось із відомих людей: перша причина бідності – у неорганізованості. Йдеться не лише про безладне купування й споживання, а й про особистісні речі – відсутність цілей, в тому числі, щодо використання зароблених коштів. Ще одна цитата: якщо ми самі не маємо цілей щодо наших грошей, знайдеться той, хто їх матиме. Адже ми не просто купуємо щось непотрібне – ми забираємо кошти з того, що дає чи може дати нам радість, впевненість, розвиток. А це – кошти на відпустку, навчання дітей, пенсійні збереження, якісь значні і важливі придбання.

«У питанні заощаджень не слід нехтувати дрібними коштами, тому що фінанси – це якраз про усі ці дрібнички, – каже Олександра Грудзевич. – І це не про скупість, а про усвідомлення, зокрема, і своїх цілей. Заощаджуючи, важливо розуміти – для чого ми це робимо. Окрім того, бачення цілі дає й бачення можливостей її досягнення, в тому числі, й фінансових. Вони є, і треба навчитися їх приймати, працювати з ними, щоб досягати чогось більшого і розвиватися…»

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

5 × 3 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh