Католицька Церква не «змінює парадигму»

З того  часу, як Томас Кун популяризував  поняття «зміна парадигми»  у книзі «Структура наукових революцій» (англ. The Structure of Scientific Revolutions) у 1962 році, це поняття викликало найрізноманітніші дискусії  про те, чи порушуються тут ті чи інші тлумачення  нових течій з їх попереднім науковим розумінням.

Така  «зміна парадигми», як «зміна»  чи  «перехід» від космології  Ісаака Ньютона до  Альберта Ейнштейна, або перехід від теорії міазм хвороби до теорії зародків хвороби – не  викликають паликих суперечок.  Проте «зміна парадигми» – це  драматичний, раптовий та несподіваний злам  у  людській свідомості який  веде до нового початку.

Отже, чи існують «зміни парадигм» в Церкві?

Схоже, що ми маємо біблійні докази того, що в першій главі  Послання св. апостола Павла до галатів, де  дуже коротко описує, як він зрозумів дивовижну істину: спасіння, обіцяне народу Ізраїлю в Союзах через Авраама  і Мойсея  поширюється і на поган. Деякі можуть знайти ще одну  «зміну парадигми» у першій главі Євангелія від Івана, в якій Ісус з Назарету визначається як Слово, яке спочатку було з Богом.

Однак Божественне  Одкровення, як це Церква завжди вірила і навчала, закінчилося смертю останнього апостола. Отже, еволюція розуміння Євангеліє  Церкви протягом століть не є «зміною парадигм», або розривами, або радикальними розривами з новими початками; це питання того, що богослови називають розвитком доктрини. І як нас навчав Блаженний Джон Генрі Ньюман, справжній доктринальний розвиток є органічним та тяглий з «вірою, колись даною святим» (Юда 1,3). Католицька Церква не робить розриву: це було випробуване 500 років тому, з катастрофічними результатами для християнського єдності.

Отже, було невдалим те, що кардинал  П’єтро Паролін, державний секретар Святого Престолу, нещодавно охарактеризував  Amoris Laetitia, апостольське повчання Папи Франциска  про шлюб і сім’ю, як «зміну парадигми».

Можливо, кардинал Паролін мав на увазі «зміну парадигми» в якомусь іншому сенсі, ніж Томас Кун (хоча поняття «зміна парадигми»  за  Куном  – загальне розуміння цього терміна). Можливо, кардинал припустив, що  у  Amoris Laetitia йдеться про те, щоб з більшою чутливістю та добротою ставитися до людей, які не брали шлюб у церкві, але  хочуть бути частиною католицької церковної спільноти (гідна пропозиція, хоча, співчуття є нормою у ситуаціях, з якими я знайомий). Кардинал, можливо, не мав на увазі , що Amoris Laetitia – це «зміна парадигми» у сенсі радикального розриву з колишнім католицьким розумінням. Бо Католицька Церква не робить «зміни парадигми» у правдивому значенні даного терміна, і сам Папа наполягав, що Amoris Laetitia не пропонує розриву з усталеними вченнями Церкви про нерозривність шлюбу і того, щоб достойно приймати Святе Причастя.

Однак щось  схоже  до «зміни парадигми» типу Куна  відбувається у тому, як сприймають Amoris Laetitia у  різних місцевих церквах, і це є зло у чистому вигляді. Пастирська імплементація Amoris Laetitia, закріплена  на Мальті, у Німеччині та у Сан-Дієго, зовсім інша, ніж  в Польщі, Феніксі, Філадельфії, Портсмуті, Англії та Едмонтоні (Альберта, Канада). Через це Католицька Церква починає нагадувати англіканську спільноту (яка є сам по собі продукт травматичної «зміни парадигми», за  яку заплатили власними головами  св. Джон Фішер і св. Томас Мор ). Адже  в англіканській Спільноті те що практикується в Англії абсолютно відрізняється від того, що практикують в Нігерії або Уганді.

Цей поділ, аж ніяк не є католицьким. Католицтво означає: один  Бог, одна віра, одне хрещення, та єдність, яка є однією  із чотирьох характерних ознак Церкви. Ця єдність означає, що Церква втілює принцип несуперечності, такий, при якому те що є тяжким гріхом на польській стороні річки Одер не може бути джерелом благодаті на німецькій стороні кордону.

Сьогодні у католицтві щось руйнується, і це не буде зцілено зверненнями до зміни парадигми. У часи перших християн єпископи відверто конфронтували, і  при необхідності, по-братньому виправиляли один одного. Ця практика настільки ж актуальна у теперішній час , як це було за часів святих Кипріана та Августини, не кажучи вже про  часи апостолів Петра і Павла.

Джордж Вайгель

Переклад: Наталія Браєр

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

1 + 13 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh