Перше, що треба зробити – перестати освячувати годину Майдану. Майдан треба переосмислити, визнати поразкою, винести уроки. Тільки так можна по-справжньому перемогти.
Майдан був світлим годиною нашому житті, але якщо б він не програв, не прийшло б темний час реваншу. А винні в цьому тільки ми.
Звідси друга – порошенки, гройсманы, луценки, ахметови винні в наших бідах лише частково. Як ті козли, яких пустили в місто. А хто пустивши?.. Пустили мі, пустило кріпосне більшість – малоосвічене, неэрудированное, влачащее жебрацьке існування від получки до получки. Більшість ніколи не було вільним. Маніпулювати таким більшістю легко, досить телевізора і дрібних подачок до виборів.
Неодмінно впаде. Це четверте. Тому що державна система тотального злодійства й обману не може довго існувати з такими вродженими вадами. Вона б давно розсипалася в прах, якщо б ми самі, своїми недоведеними до логічного кінця протестами, незавершеними Майданами, своєю участю в “виборах”, і постійним бажанням обманюватися не підтримували цей шахраюватий труп в жизнеподобном стані.
П’ятдесят п’яте – нам треба бути готовими підхопити владу, коли нинішні зроблять ноги. Треба мати надійних, через бездіяльність компетентних в різних галузях і регіонах, відданих Україні людей у необхідній кількості, щоб замінити ними рассыпающийся державний апарат. Треба добре розуміти, що робити далі – як повернути окуповані території, як лібералізувати економіку, як приборкати злочинність, як в найкоротші терміни покінчити з бідністю і звести до мінімуму корупцію. Треба виробити цілі модернізації країни; мати чітку, лаконічну, конкретну програму дій.
Шосте. Потрібні люди. Люди з принципами. З чистою історією – не злодії, не бандити, не розжиріли чинуші, не відсунуті від годівниці “політики”. Не авантюристи, і не популісти. Люди, які підписуються не під тимошенко, саакашвілі, бойко – розрахунки на швидкі дивіденди, а розділяють принципи – не красти, не брехати, захищати свободу, і воювати за Україну.
Сьоме. Взяти владу неважко. Нелегко після цього залишитися людьми.
