Євромайдан: дорога назад – дорога зради і ганьби…

Той, хто побував у Києві на майдані Незалежності, неодмінно відчув себе іншим українцем. Бо тут панує надзвичайно сильна енергетика національного духу, що справді рве до бою. До столиці звідусіль з’їхалися, вийшли не по хліб – щоб відстояти свободу, майбутнє собі, дітям, внукам. Тисячі тут не для того, щоб не лише постояти, помахати прапорами, вигукувати «Слава Україні!», «Банду геть!», «Міліція з народом, мєнти – з уродом!», «Зека – на нари!», “Свобода прийде – порядок наведе!”, а перемогти, здолати сьогоднішню режимну владу. Щоб справедливо покарати добре оплачуваних дітобивців.

І ще одне почуття не полишає від головного революційного Євромайдану. Кожний на ньому – сильна людина, він – влада, а сьогоднішня влада продемонструвала свою серйозну недугу, підтвердила, що вона антиукраїнська. Її головна зброя – спецназ «Беркут». Але кровопролитне побоїще на Банковій над мирними студентами лише розпалило національний гнів. На Майдані Незалежності, читаючи написи на наметах, синьо-жовтих прапорах, розумієш, що тут присутні не лише представники західних областей, як горланять регіонали, а вся Україна: Донецьк, Одеса, Черкаси, Вінниця, Луганськ, Харків…

Після Помаранчевого зрадженого здвигу минуло дев’ять років. А ця революція особлива, також залишиться на сторінках нашої новітньої історії. Її не прогнозували ні політики, ні аналітики. Зупинка влади у курсі на євроінтеграцію вогнем образи запалила серця студентів. Молодь збагнула, куди веде її Президент та антиукраїнський уряд Азарова. Вони позбавляли їх майбутнього в рідній Україні, європейського рівня життя.

Охоплені розчаруванням за свій завтрашній день, студенти, як крутянці в 1918 році, зуміли знайти у собі сили та повстати. Цим показали приклад політикам від опозиції, своїм батькам, сусідам, знайомим, що в них забирають мрію, але вони не здадуться, зуміють мирно відстояти не щось особливе, а хочуть простого – гідного людського життя. Їм його влада три роки поспіль обіцяла, а насправді попросту дурила. Бо в останній день перед підписанням Угоди про євроінтеграцію уряд і Президент несподівано для всіх змінили курс.

І вони повстали. Без наміру бою… А їм розбивали голови, на асфальт падали жертви спецназівського «бєспрєдела». Перед телекамерами по-звірячому групами кийками добивали лежачих. Дотепер батьки шукають безвісти пропалих дітей. Українські суди карають потерпілих, а не винних…
Тут, на Майдані, панує відверта неповага до гаранта Конституції. Про уряд Азірова й мови нема. А мала б бути – людина ж на найвищій посаді держави. Хіба це влада, яка воює з власним народом, який її обрав і годує?!

Це питання потребує відповіді. І вона прозвучала на недільному загальноукраїнському народному віче – «Марш мільйонів». Майдан продемонстрував свою силу. На Банковій дівчата перед озброєними охоронцями резиденції Президента з пелюсток на притрушеній снігом бруківці виклали «Не бий, а кохай…». Люди з Донеччини засвідчують, що Схід і Захід України – разом. Такі вистоять, Такі не розійдуться. Таких уже ніщо і ніхто не залякає… Бо це, як сказала член Національної спілки письменників України, поетеса з Дублян Любов Проць, яку тут зустрів із сестрою Оленкою (на знімку – другий справа), – революція за людську гідність, моральні цінності, за краще завтра.

Бо це вже, як наголошувалося на всеукраїнському віче, гордий, сильний, культурний і демократичний народ. Він рухає державою, нею керує. А Президент ні разу не вийшов до нього. За словами Арсенія Яценюка, цей майдан не дав Віктору Януковичу в Сочі продати Україну Путіну. Бо люди сюди вийшли за національну ідею, а не за гроші, як їх вивела влада на штучний і оплачуваний Партією регіонів мітинг біля Верховної Ради.

На віче озвучено незмінні вимоги: відставка ганебного, антиукраїнського уряду; ті, хто бив студентів, мають бути арештовані і засуджені; звільнити 15 політв’язнів – учасників акцій протесту; курс на євроінтеграцію; оголосити дострокові парламентські та президентські вибори… А з понеділка – блокування всіх урядових установ.

Радикалізація Майдану дещо насторожує. Насторожує і те, що влада котрий день демонструє, ніби вона глуха і німа, наче це не її народ протестує, не чує його болю, вимог, до яких їй варто б дослухатися. Вра-ження таке, що десь поруч збоку за подіями в Україні уважно, вичікуючи, стежать очі спецслужб Кремля, дають свої поради.

Присутні правоохоронці та беркутівці не перешкоджали звалити пам’ятник ідолу, кату України Леніну.
Наводить на роздуми те, що, як говорилося на віче, не ті опозиціонери, яких вимагає ситуація, але кращих за них нема. Вони відтіснили з перших ролей молодь, яка починала революцію…

Написав ці рядки під враженням про Євромайдан – і замислився: а що буде далі? Вся Україна чекає відповіді на таке питання… Випадково перед очі потрапив плакат з написом «Тільки разом проженемо цю заразу!». Від таких слів нікого не полишає почуття патріотизму, взаємоповаги, єдності, бажання допомогти. Все це на площі Незалежності. Тут кожний був справді вільним. Від репресивної влади. Незнайомі до пунктів харчування приносили продукти, закрутки, до місць обігріву – теплі зимові речі. Молоді дівчата з великими червоними хрестами на білих халатах безкоштовно видавали найнеобхідніші ліки від простуди, нежиті…

Сильні люди наймасовіше за всю долю України заполонили столицю. Вони – творці дива: на очах постає нова держава – європейська у Європі. Їх історія назве новим словом – майданівці.

Микола СЕНЕЙКО.

Comments

0 comments

6 коментарів

  1. Ігор Борисович

    Безумовно, що Майдан ввійде до сторінок Історії. Але маю думку, що зараз в країні немає лідерів, які можуть не тільки рватися до влади, але й запропонувати чітку програму дій і механізми виконання обіцянок. Попередні можновладці усіх кольорів показали спроможність тільки боротися за владу для себе та своїх сімей (кланів, кумів, земляків, тощо). Склалася ситуація, коли де-факто Україна потрібна не як потужна держава, а як країна для споживання чужих товарів, та дешева робоча сила. Це стосується і Росії (правлячого Кремля, а не народу), і Євросоюзу. Проте Євросоюз для України більш бажаніший саме через можливість підняти в країні рівень демократичних цінностей, бо влада на всіх рівнях щодня демонструє своє презирливе ставлення до людей (зразки кожен може привести з особистого життя). Проте існують і інші шляхи розвитку країни.
    На мою думку найліпшим прикладом розвитку країни в цілому, та економіки зокрема це Туреччина. Хто їздив туди відпочивати, і уважно слухав гідів, той може підтвердити, що реальна турбота про свій народ проявляється у повсякденному житті мільйонів громадян цієї країни.
    Викликає щиру повагу їх патріотизм, любов до прапора країни та до засновника сучасної країни Ататюрка.
    В країні багато проблем, пов’язаних з середньовічними традиціями народів південної та південно-східної частини Туреччини. Не вирішені питання з курдами, з Кіпром. АЛЕ: в Туреччині зараз ОБОВ’ЯЗКОВЕ 12-річне навчання в школі (країна платить гроші сім’ям зі сходу за те, щоб батьки посилали в школу своїх дітей, зокрема дівчаток). Іноземні дипломи в Туреччині не визнають (ні американські, ні європейські) усі повинні підтверджуватись. Навчатись за кордоном не вигідно.
    У містах по всій країні за рішенням уряду руйнуються старі житлові квартали, а на їх місці будуються шикарні (за українськими мірками) житлові будинки (усе будівництво виконується ТІЛЬКИ ПРИВАТНИМИ фірмами), за дозвіл будувати новий будинок на приватній землі фірма надає відсоток квартир у багатоквартирному будинку власнику землі і він сам вирішує, як з цими квартирами поводитись – продати, або здавати в оренду. Будівництво іде згідно з архітектурними планами, з парками, монументами, фонтанами та іншими прикрасами життя. Якість будівництва гарантована більш як 900 землетрусів на рік (менше 3 балів населення навіть не сповіщають). На кожну сім’ю у більшості житла передбачено 1-2 місць для автомобілів. Ніде немає ОГИДНИХ металевих гаражів.
    Про дороги не буду й казати – як скло.
    Медична реформа останніх років зробила доступним ЯКІСНІ медичні послуги для УСІХ громадян. Медичне страхування усіх працюючих громадян дозволяє їм звертатись до Любого медичного закладу (громадського або приватного). Немає різниці між громадською та приватною клінікою (ні за фаховою підготовкою медичного персоналу, ні за обладнанням). Зарплатня медиків і в громадських і в приватних медичних закладах приблизно рівна і залежить від кількості пацієнтів. Погано лікуєш – немає клієнтів, немає заробітку – звільнять за професійною непридатністю. Швидка допомога БЕЗКОШТОВНА для усіх громадян. Уряд прийняв програму по зменшенню вартості ліків – результат – ліки дешевші від аналогічних в Україні.
    Уряд Туреччини взяв курс на забезпечення життєвих потреб громадян – житло, медичне обслуговування, навчання, працевлаштування. У цих сферах мінімальні або нульові податки. Незрівнянно великі податки на розкіш: авто до 86%, алкоголь до 70%, тютюн більше 50%, пальне – ціни одні з найвищих у Європі.
    Результат діяльності Уряду за останні 10-15 років – суттєве зростання народжуваності, омолодження нації, під час світової кризи економіка Туреччини мала зростання.
    Прошу звернути увагу на той факт, що Туреччина теж має намір на підписання угоди про асоціацію з ЄС. Але під час обговорень умов асоціації Туреччина визнала для себе неприйнятними такі пункти як відмова від відповідальності за наругу над прапором держави. У Європі вважають це як прояв демократії, а у турків – це наруга над символом Країни. І це тільки один з прикладів. Для деяких українців і зараз іноземці миліші від України. Не кажучи вже про інтереси України.
    Так може і Україні поки що не поспішати до когось зліва, або з права, а глянути на своїх сусідів з півдня і повчитися в них. Бо якщо у наших керівників немає ані совісті, ані талану керувати країною, то може їм треба підказати, чого треба народу?
    Майдан 2013 року – це прояв патріотизму і самоповаги людей. Більшість суспільства ще не прокинулась, або відверто негативна до проявів протесту проти дій влади бо нас так виховували понад 75 років при Радянському Союзі і за 20 років незалежності більшість громадян не відчула навіть найменшої турботи з боку Держави.
    Революції роблять патріоти – а користуються її плодами негідники. В Україні це вже було. Більшість не вірить нікому. Лідерів немає. Але і плисти за течією вже немає терпіння. Головне – не проливати кров, бо громадянську війну розпочати легко, а зупинити неможливо…

  2. Шановний Миколо, дякую, дуже цікава публікація. Але прочитав її випадково, бо виходячи з назви статті думав, що це чергові нападки на Майдан. Може трішки відкорегувати назву?

  3. Микола СЕНЕЙКО чому вы не поважаете мене моіх, друзів? Хто вам особисто дав таке право?

  4. нормальний

    вони не майданівці,вони майдануті,а автор даун,5000 дебілів це ще не вся Україна.

    • Тебе напевно Азіров вчив рахувати і спостерігати за реальними подіями! В тебе еволюції немає, в тебе деградація. Тому нема чого тобі дивуватись!

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

fifteen + nineteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh