Отже, сьогодні ми маємо загострення в зоні проведення АТО. Бойовики знову почали масовано застосовувати РСЗВ і важку ствольну артилерію. Основні напрямки обстрілів – Широкино, Лебединське, майорська, Станиця Луганська, Троїцьке і Кримське. Вперше за багато днів звук розриваються снарядів РСЗВ почули мешканці Горлівки, Донецька та Макіївки.
Разом з тим, бойовики завершують формування ударних угруповань по всій лінії розмежування. Техніка з суміжної держави продовжує надходити на передні рубежі позицій терористів.
Так, це значить, що незабаром можна чекати «наступу». А може і ні. Все, як і раніше залежить від «бажання» Путіна і його адекватності. Тільки він не розуміє, що за «наступом» послідує п’ятий пакет санкцій, дефолт російської економіки, поставки летального озброєння ЗСУ, миротворці, арешти рахунків олігархів з кооперативу «Озеро» та розслідування найбільш резонансних справ (Боїнг, ТУ з керівництвом Польщі, Литвиненко та ін.).
Виходячи з цього, можна припустити, що Путін зараз думає. Йти далі або залишити все як є. А може, забратися звідти і остаточно «злитися». Знаючи любов совків до урочистих дат, а також здатність рашістов наступати під час православних свят, я думаю, що Путін не зупиниться. І, можливо, жителі прифронтової зони замість церков будуть хреститися в підвалах. Ось такий він, «русский мир». Вони крім зброї, війни і горя більше запропонувати нічого не можуть.
Тепер давайте поговоримо про перспективи сил АТО при настанні бойовиків. Вони-то, звичайно, скільки завгодно можуть кричати на кожному розі про те, що «звільнять» Маріуполь, Артемівськ, Сєвєродонецьк та ін. Не звертайте увагу на такі опуси. Ну не взяти їм ці міста, скільки разів уже говорили.
Натякали ж на це, а вони все лізуть і лізуть. Нічого страшного, вони свій шлях обрали. Треба їх знищувати, значить будемо.
З їх стратегії і тактики тільки ледачий не сміявся. Впиратися 7 місяців в Попасну, Дзержинськ, Щастя, Станицю Луганська і не добитися зовсім нічого -ознака поразки. А тепер, коли там зведені найпотужніші фортифікаційні споруди – їм тим більше нічого не взяти.
Я вже говорив про виняткову важливість Дзержинська. Це місто реально можеть стати другим Вуковаром. З тим лише виключенням, що Дзержинськ стане точкою неповернення для ЗС РФ, бойовиків і Путіна. Якщо вони і зможуть його «звільнити», то тільки за допомогою килимових бомбардувань. Але це вже автоматично виведе конфлікт на новий рівень.
І це може відбутися в той час, коли в країни Балтії активно перекидається військова техніка NATO, Європа майже готова до війни (на крайній випадок, якщо вирішити конфлікт мирним шляхом не вийде). Тому Путін не піде на це. Він, звичайно, ідіот, але не повний кретин. Бо після блокування Чорного моря, знищення ключових командних пунктів, Транссибу воювати буде просто нічим. Розмови про радіоактивне попелище навіть при найгіршому сценарії залишаться дешевою пропагандою для місцевих ватних адептів.
Наостанок хотілося б торкнутися один важливий момент – наші ЗМІ. Ось вони постійно пишуть, що бойовики готують наступ і все в такому роді. Невже хто-небудь подумав, що бойовики хоч на годину зупиняли підготовку наступу? Або техніка з РФ переставала їм приходити? Хлопці, Ви мабуть забули про журналістську етику і ключових заповідях журналіста. Може варто вам нагадати?
А нам же, простому населенню України, потрібно не вестися на вкидання, вміти фільтрувати інформацію і не піддаватися паніці.
Ми переможемо!
Слава Україні!
