Людмила Топалова впізнала свого сина Сергійка на цій фотографії з альбому кіборгів.
Ось, що вона мені написала:
«Здрастуйте Сергій. Велике спасибі Вам за роботу, дивлюся по багато разів Ваші фотографії з аеропорту – це ціле життя …. І тільки одна фотка мого сина …) Так, саме в той час там був мій син, на другому поверсі ..
Йому 22 роки було в травні. Він з Миколаєва. Всі ці хлопці вже три рази горіли у вогні! Один раз їх розстріляли під Зеленопіллям, тоді російські ЗМІ написали, що 79 бригади вже не існує, потім в “південному котлі” 22 дня … а тепер аеропорт.
Сильно болить голова у нього після контузій, може підлікується трохи і знову збирається в бій. Я б його нікуди не відпускала, сама його виховувала, нікому віддавати не хочу! Але розумію – він по-іншому не зможе.
Сергій говорив, що, якщо чесно, він думав, що ні Ви ні він звідти вже не вийдете.
Колись мені сказав: “Якщо комусь із нас дадуть медаль, ми все тільки поригочемо!»
Дописувач:
