Америка бабі Галі не сподобалася з перших хвилин. З моменту коли митники конфіскували з її валізи чималий шмат сала. Звичайно ж донька її попереджала і наказувала в жодному разі нічого не везти з їжі, але звідки ж бабі було знати що її дбайливо замотаний в целофанові пакети, заклеєний скотчем і знову замотаний в товсту льняну скатертину скарб знайде здоровенний пес, який кинувся на бабину картату валізу так наче все своє собаче життя марив тим бабиним салом. Лише сльози і вмовляння врятували бабу Галю від безглуздо великого штрафу.
Виснажена довгим перельотом баба Галя не помітила як десь загубила лівий босоніжок. Отаку перелякану, заплакану і в одному мешті її й зустріли донька, зять і онуки. Пізніше онуки дражнитимуть її: Баба Галя привезла сала, а як від пса тікала загубила сандаля.
З зятем Василем в Галини також не склалося з самого початку, з моменту коли сівши в авто і зачинивши двері вона почула від нього: та шо ви так бахкаєте, ви вже не в своєму селі і це вам не жигулі.
Зять взагалі був хлопець наче і непоганий – працьовитий і сім’янин порядний. Працював водієм далекобійником але чомусь сказав Галині що працює трокістом. Чому трокістом а не водієм Галина так і не второпала але вирішила що мабуть щоб виглядати солідніше в очах оточуючих. Приготувавши вечерю Галина казала дочці: йди клич свого танкіста їсти. Василь якийсь час нервувався але згодом змирився що теща кличе його танкістом.
При будь якій нагоді він дорікав тещі: “Ви гадаєте що тут так легко? Ви знаєте скільки я плачу за моргідж, іншуренс, есесмент? Я валю стрейтами від делівері до делівері, ще й за тікети лоєрам плачу щоб рекорд не зафакапати”. Інтуїтивно Галина усвідомлювала що зять говорить українською але нічого не розуміла, тому не могла запропонувати жодного аргументу на свою користь.
Галина нудьгувала і сумувала за селом, за лісом, за козою, курми і навіть за дурнуватою скаженою сусідкою Валькою. Вночі їй снилося як вона повертається в своє село, сідає на лавку біля черешні і махає рукою Вальці яка їй тицяє дулю і каже: “чого ти сюди приперлася, американка вссяна”. Але, на жаль, Галину в тому селі вже ніхто не чекав а її хату купив Вальчин племінник.
Щоб хоч якось розвіятися Галина багато ходила містом пішки. Спочатку вулиці Чикаго діяли на неї гнітюче але згодом в тих, здавалося б, сірих і одноманітних будинках вона почала бачити якусь невідому раніше красу. Непомітно для самої себе вона могла зупинитися і довго розглядати графіті або старий металевий міст. Щоразу вона заходила все далі і все менше хотіла повертатися додому. Одного вечора підкорюючись невідомому їй імпульсу вона зайшла в двері закладу який виглядав як ворота в пекло і навіть музика звідти лунала пекельна. Це був бар переповнений грізного вигляду чоловіками і жінками одягненими в шкіряний одяг. Галина підійшла до стійки бару і сказала одне з небагатьох слів яке вона встигла вивчити англійською: дрінк!
Додому Галина їхала надзвичайно гучним мотоциклом тримаючись за спину Дона Хорхе, чорноокого красеня що весь вечір їй щось жваво розповідав підкручуючи сиві вуса. На спині шкіряної жилетки він мав напис “BANDIDOS” а обличчя прикрашали шрами і татуювання під правим оком в вигляді краплинок сліз.
З того вечора Галина майже не ходила на прогулянки пішки бо за нею заїзжав Дон Хорхе на своєму Harley FXSTB Night Train, чий звук двигуна Галина могла легко відрізнити від будь якої іншої моделі. Цей звук будив танкіста Василя і бентежив сусідів які подейкували що Дон Хорхе був сташним чоловіком, бувшим тілоохоронцем самого Пабло Ескобара і що його розшукує ФБР. Василь тиснув на доньку Галини щоб вона поговорила з мамою і переконала її взятись за розум. Донька ж робила вигляд що лиха на Галину, хоча на справді, знаючи важке життя і раннє вдівство матері раділа за неї і навіть заздрила такому бунтарству. Одного вечора Галина зібрала свої речі в валізу і сказала що їде жити до Дона Хорхе.
Донька плакала а Василь емоційно розказував Галині щось про совість, сором, і про те що ж скажуть сусіди.
Розумієш, Вася, сказала Галина, суб’єктивна думка оточуючих це не що інше як відображення наших же комплексів, недоліків і низької самооцінки. Якщо ти не перестанеш перейматися думкою сусідів і всі твої вчинки і рішення обмежуватимуться стандартами встановленими певною соціальною групою, рано чи пізно твої нездійснені мрії і нереалізований потенціал можуть сублімувати в насилля, проблеми в сім’ї, хвороби і алкоголізм. Виглянь за межі своєї коробочки, Вася.
Інтуїтивно Василь усвідомлював що Галина говорить українською але не міг зрозуміти жодного слова з того що вона сказала, тому мовчки відійшов від дверей, розгублено лупаючи очима.
Adios, cabron! – вигукнула Галина і попростувала на вулицю.
Донька плакала а Василь дивився вслід ще досить молодої тещі з гарними сідницями обтягненими подертими джинсами і одягненої в шкіряну жилетку з написом BANDIDOS. На вулиці її чекав Дон Хорхе а з динамімків його Harley лунала пісня AC/DC Highway to hell.
