Dolce vita
Це те, що можна назвати висловом dolce vita – «солодке життя», приємне життя.
Смачна їжа, сімейні застілля, дружні відносини, спокійне ставлення до проблем, цікавий відпочинок, гарний настрій – ось деякі інгредієнти рецепту щастя італійців.
Італія – це країна філософії повільного і якісного життя, тому у різних містах ви знайдете таблички
«citt? slow» (повільне місто), де гарантовано зможете спробувати на собі зміст висловлювання dolce vita.
Все ж існує певна відмінність між північчю та півднем Італії. Північ Італії – це промисловий, торговельний та фінансовий центр, тому північні італійці більш заклопотані і більше підвладні стресу. Натомість південь Італії є переважно аграрним, тому південні італійці мають завжди сонячний настрій, дружелюбний і відкритий характер.
Для італійців важливо багато працювати, але так само і гарно відпочивати. Тому вони піклуються про своє дозвілля і про позитивний настрій. У вихідний день для них важливо зустрітись з друзями, сходити до ресторану, відвідати якийсь ярмарок або просто пройтися центром міста.
Вільний час — це завжди свято, тому італійці прагнуть гарно вдягатися для дозвілля, щоб дійсно відчувати щастя від того, що вони живуть «тут і зараз».
Можливо, таке ставлення до життя і пояснює, чому в цій країні такий великий відсоток людей, які живуть до глибокої старості.
Родина
Для італійців родина є важливим пріоритетом в житті, і в цьому італійці дуже схожі до українців. Традиційна італійська родина, яку часто показують у кіно, дуже відрізняється від сучасної. Її все ще можна знайти на півдні Італії: багато родичів, патріархальний устрій, мати, що опікується дітьми та всією сім’єю.
Сучасна родина, яка більш поширена на півночі, дещо інша: вона складається лише із батьків і дітей, і розподіл функцій у ній є менш чітким. Але і для сучасних італійських родин дуже важливо збирати всіх родичів разом на вихідних чи на святах. Щоб бути разом, часом треба перелетіти через океан (адже серед італійців є багато емігрантів). І вони готові до цього, аби підтримувати сімейні традиції.
В Італії пара може зустрічатися досить довго, – буває, по десять-п’ятнадцять років. За цей час вона перевіряє свої стосунки і готується до зрілого життя, щоб бути в змозі щось дати дітям. Італійці одружуються тоді, коли мають всі умови для нової родини – домівку, машину, стабільну роботу, якісь заощадження.
Оскільки родина виконує в Італії важливу соціальну функцію, держава намагається створити умови для її збереження. Тому розлучення в Італії триває декілька років, відбувається в декілька етапів, а діти завжди захищені законом.
Друзі
Соціальне життя та стосунки із друзями для італійців дуже важливі. Ще з часів Стародавнього Риму філософи розвивали уявлення про дружбу, а сьогодні цьому активно сприяє католицька церква. Для італійців друзі – це завжди взаємодопомога, моральна підтримка, а часто і суто економічні інтереси.
У великих містах молоді люди намагаються якомога частіше «виходити в світ», щоб підтримувати стосунки з друзями. Для цього часто запрошують друзів на «аперитив» чи вечерю. Але соціальне життя не обмежується їжею, адже в Італії проводять дуже багато культурних вечорів та ініціатив, які дозволяють людям знаходити собі друзів зі схожими інтересами.
На півночі Італії багато італійців відвідують курси, спортивні чи танцювальні кружки, займаються волонтерством, створюють свої аматорські театральні трупи чи музичні гурти. На півдні Італії культурні ініціативи мають більш розважальний характер та частіше за все виливаються у колективні фольклорні танці на головній площі. Особливо популярними є танці «піцціка» та «тарантелла».
Їжа
Італія давно відома своїми кулінарними традиціями, а нещодавно ЮНЕСКО внесла італійську «середземноморську дієту» до культурної спадщини людства.
Звісно, італійці пишаються своїми гастрономічними традиціями: і це не тільки смачна їжа, а саме ритуал споживання.
В італійській кухні є чіткі правила: що з чим їдять, як правильно подавати їжу, які страви підходять до якого сезону тощо.
Їдять італійці завжди тричі на день, тому всі ресторани і бари відкриті лише в певний час.
Їжа для італійців – головний привід для зустрічі, як вдома, так і поза ним. Це ніби своєрідний осередок спілкування, а інколи і справжній культ.
Де б ви не були, з ким би ви не говорили, розмова про кулінарне мистецтво все одно рано чи пізно стане центром уваги. Італійці охоче діляться рецептами своїх улюблених страв, розвідують місця, де можна придбати найкращі і найсвіжіші продукти, а також експериментують з їжею.
Італійці часто запрошують додому родичів і друзів на вечерю чи обід, і за столом проводять принаймні три години (а деколи й більше). У цьому відмінність від України: у нас застілля здебільшого пов’язане з якимось святом, натомість у них це більш буденна річ. А коли італійцям бракує відчуття свята, вони неодмінно йдуть до ресторану.
Є великий вибір ресторанів, що відрізняються між собою і меню, і стилем закладу: тратторія, остерія, піццерія, піаддінерія, агротуристичний ресторан, і т.д.
Залежно від настрою відрізняються також і форми споживання їжі: легкий аперитив, аперитив «all you can eat», menu alla carta (замовлення з меню), menu fisso (фіксоване меню) і т.д.
Задоволення та невдоволення
Італійцям подобається скаржитися на життя. Інколи, спілкуючись з ними, у вас може скластися враження, що ви наближаєтеся до кінця світу. Італійці ніколи не задоволені своїми політиками, своєю роботою, своїми футбольними командами, утриманням свого міста тощо.
Особливо це явище поширене у Мілані, де місцеві мешканці отримали прізвисько «il milanese imbruttito» – «зіпсований міланець» – це людина, яка постійно на все скаржиться, є нетолерантною до інших, повчає людей.
Як не дивно, ця звичка постійно скаржитися співіснує у італійців з їхньою здатністю насолоджуватися життям і зовсім не псує їм смак до життя. Самі італійці визнають, що, можливо, саме ця звичка отримувати насолоду від життя стримує їхнє невдоволення, їхній активізм, і гальмує розвиток держави.
Культура та естетика
Кожне місто, кожна вулиця, кожна площа в Італії – це історія. Красива архітектура, скульптура, фрески, живопис – все це впливає на людей у їхньому повсякденному житті. Мені здається, життя в цьому середовищі, красивому та естетичному формує людей , тому в Італії дуже популярні креативні професії (дизайнери, архітектори, стилісти).
Навіть якщо італійці часом не дуже заглиблюються в нюанси своєї культурної спадщини, вони в цьому антуражі існують щодня, а це визначає їхній потяг до естетики та до красивого.
Держава намагається захищати свою культурну спадщину, тому майже в усіх містах міська рада викуповує історичні будівлі, щоб розмістити там свої установи. Навіть проста людина, заходячи сюди зробити якісь документи, опиняється в центрі цієї краси, в оточенні прекрасних фресок і живописних картин. Також для державних і цивільних церемоній відводять найкрасивіші зали цих історичних будівель. Тож люди скрізь відчувають цю історію культури, цю глибину століть.
Ірина Прус,
спеціаліст з освіти та комунікацій,
аспірантка Міланського університету «Бікокка».
