В цей день 87 років тому Рада Послів Антанти, не звертаючи уваги на масові протести українців, на всі зусилля української делегації і особисту долю впливового Андрея Шептицького, попри явну незаконність цього рішення, постановив погодитися з анексією і окупацією Східної Галичини і Західної Волині Польщею. Про це у своєму блозі пише журналіст і блогер Павло Бондаренко.
Він зазначає, ні про яку справедливість мова не йшла: Захід потрібна була сильна Польща проти більшовизму. Українцями та їх пожертвували інтересами. Там, у цьому рішенні, у фактичному зраді Польщею договором між Пілсудським і Петлюрою, лежати корені майбутньої трагедії на Волині. До речі, ці землі віддавалися Польщі саме під окупацію під контролем Ліги Націй і не назавжди. Через 20 років на референдумі українці повинні були вирішити свою долю, але перешкодила Друга світова війна і позиція уряду Польщі в еміграції, який навідріз відмовився навіть говорити про виконання цієї умови. І через 20 років замість референдуму полилася кров. З обох сторін. Так минуле проростає в майбутньому війною. Як війною проросли на Донбасі і в Криму події, що відбулися на Русі тисячу років тому.
За словами журналіста, ще раз до речі – єдиними, хто тоді висловили протест рішенням Ради Послів Антанти були СРСР і УРСР. І, знову-таки, не про справедливість вони переймалися.
