“Ми як наступники воїнів Української Повстанської Армії та Організації Українських Націоналістів ні на п’ядь не відступимося від цінностей, які вони сповідували. Для нас це не політика – для нас це спосіб життя, для нас це наші батьки, для нас це наші діти, бо наші діти – тут, з нами!”.
Про це 14 жовтня 2013 року під час святкового віча у Києві з нагоди 71-ї річниці створення УПА заявила відомий мовознавець, народний депутат України від ВО “Свобода” Ірина Фаріон.
Під час виступу свободівка наголосила: українці схиляються перед подвигом українських повстанців, українських героїв.
Як зазначила Ірина Фаріон, упівців засліплювали, стріляючи просто в обличчя з кулеметів, а нині вона стоїть перед спалахами камер, і від того відчуває дискомфорт. “Мені це не подобається не тому, що я хочу, аби в нас стріляли кулемети, а тому, що почуваю себе дискомфортно від цього. А також почуваю себе дискомфортно, бо тримаю букет, який дали мені наші славні ветерани, усвідомлюючи, що наша дорога до них пройдена лише на половину. Усвідомлюю, що, напевно, ще не до кінця ми гідні великого подвигу наших героїв, тому з особливою молитовністю стою поряд з ними, знаючи, що це – аристократи духу, що це – незнищенна класика.
Наше щастя полягає в тому, що ми мали можливість слухати Мирослава Симчича, що ми можемо дивитися на вояків УПА, потиснути їм руку і набиратися сили з їхніх очей – сталь і ніжність одночасно. Це велике щастя, що наше покоління може ще тримати їх за руку. І як це знаково, що сьогодні у день великого релігійного свята у фокусі зійшлися дві базові магістралі – релігійна і національна. І Роман Шухевич, і Степан Бандера, і Євген Коновалець – це були глибоко релігійні люди, виховані на християнській ідеї – на служінні Богові передусім. Коли був суд над убивцем Бандери, тоді дочка провідника Наталя Бандера сказала, що її батько любив Бога понад усе, любив Україну понад усе і загинув за свободу усього світу. Я апелюю цими словами передусім до тих, які кажуть, що ідеологія націоналізму чимось обмежена. Я стверджую, що немає універсальнішої ідеології, ніж ідеологія націоналізму, позаяк це в останню чергу система ідеологічних цінностей, а передусім це закони природи: бути неповторним, бути особливим, бути самобутнім”, – зазначила Ірина Фаріон.
“Не було держави – була армія, не було держави – була мова, не було держави – творилася нація. Скільки нині ми маємо підстав пишатися з того, що ми заступили собою відсутність держави! Тепер наше завдання – втримати героїзм наших попередників. Реально втримати це означає вдержати, бо саме звідси походить іменник “держава”. Зараз маємо нові зовнішні і ті самі внутрішні виклики. Більшою мірою зупинюся на внутрішніх викликах, бо впевнена, що внутрішньо сильна людина здолає будь-яку зовнішню загрозу так, як здолали цю загрозу наші вояки УПА, як долали загрозу наші князі, як долало загрозу січове стрілецтво і будь-яка мілітарна сила, яка завжди вистрілювала до неба з сили українського повстанського духу. Невипадково сказав Франко – “дух, що тіло рве до бою”… Що ж додавало сили Бандері, що додавало сили Мирославові Симчичу, що додавало сили 230-тьом тисячам знищеним упівцям і тим, які зуміли вижити – пріоритет духовного над матеріяльним. Можу ствердити, що будь-яка матерія, яка не має за свій стрижень ідеального – розсиплеться як прах і нічого після неї не зостанеться. Натомість матерія, яка нанизується на стовп внутрішнього протистояння, – незнищенна, вона щоразу з новим поколінням буде відроджуватися і еманувати. Ви, які приїхали сьогодні, покинувши свою роботу, здолавши тисячі кілометрів, є яскравим підтвердженням того, що здолати нашого внутрішнього пориву неможливо, і це незважаючи на постійні матеріяльні труднощі, які перед нами ставлять”, – наголосила свободівка. Вона підкреслила, що геніяльний український мовознавець, хоч німець за національністю, але українець за вибором, Юрій Шевельов (Шерех) казав, що головна загроза українця – комплекс малоросійства і кочубеївщини.
“Нині в парламенті ми маємо 148 потвор, негідників, ренегатів, відступників, які звернулися до польського Сейму, аби визнати трагедію на нашій святій українській волинській землі начебто геноцидом проти поляків. Я звернулася до СБУ, аби вона надала належну оцінку такому вчинку. Звісно, що СБУ, себто “служба небезпеки для України”, не визнала у такому вчинкові зради. Тому нині можна споглядати стовп ганьби, який є при вході на Шевченковий майдан. На цьому стовпі ганьби нанесені обличчя – пики тих зрадників, аби їх упізнавати і за найліпшої нагоди чинити повний остракізм, засвідчувати свою відразливість, зневагу до тих, хто зраджує найсвятіше – свій народ, землю, культуру. На стовпі нанесені їхні морди, прізвища та зазначено, з якої вони области. Не маю сумніву, що більшість із них прийшли на наші терени після тих українців, яких було знищено та замордовано голодом. Можливо, саме тому Галичина відродилася швидше, бо не пройшла через пекло голодомору. А не мала вона пекла голодомору через те, що була УПА.
Ці стовпи ганьби мають випікати наші внутрішні рани, бо саме тоді, коли вогнем ненависти, вогнем зневаги до зла, різними методами ми будемо ці рани випікати, наш організм буде реально здоровим, аби протистояти різним зовнішнім викликам. Ці виклики, звісно, йдуть не лише з боку ординської Москви. Є й инші, про які при великому святі Покрови говорити не буду… Та я знаю одне, що ми як наступники воїнів Української Повстанської Армії та Організації Українських Націоналістів ні на п’ядь не відступимося від цінностей, які вони сповідували. Для нас це не політика – для нас це спосіб життя, для нас це наші батьки, для нас це наші діти, бо наші діти – тут, із нами!
Наша зустріч насправді відбувається під глибинним гаслом: “Від Тараса Шевченка – до Тараса Чупринки”, бо це мілітарне змагання у ХХ столітті могло відбутися лише тому, що спочатку була битва словом, тому, що спочатку було Слово. Наше завдання – цій біблійній істині повернути правдиву сутність. А правдива сутність – це єдність думки, слова і дії. Тож будьмо гідні наших великих героїв – дякуймо Богові за те, що ми ще зачіпаємо крилом свого життя крило їхнього життя. Дякуємо Вам, наші герої, що не тільки на плечах Ваших стоїмо, а що ведете нас за руку в державу вільного українського духу. І ніхто ніколи не спинить нас!”, – заявила Ірина Фаріон.
