Авторські статті

Дружина і донька бійця АТО трагічно загинули в ДТП

Володько промучився три тижні.

Осколок міни через стегно пройшов у живіт, вийшов, відбився від внутрішньої поверхні плити броника, пішов назад у живіт і все там перемолов.

Володя Янчук був міцний хлопець – розвідник, відвоював у Нагірному Карабасі, доброволець…

З абсолютно смертельним пораненням він прожив ще три тижні.

Я ніколи не говорив про це, але всередині себе не раз думав – наскільки ж людина може бути життєлюбною і ціпкою…

Я не розумів.

Помилявся.

Стрілець-снайпер 3 взводу роти снайперів 93 гвОМБр сержант Янчук любив сильно.

Але не життя.

Любив життя – не ступивши б вперед у першій п’ятірці.

Дружину любив.

Тому й пішов …

Тепер переконаний: три тижні страждав, Володя – вмирав.

Навіть несвідомо – вмирав.

Взявши на себе…

Його дружина загинула миттєво.

Її вбив удар “лексуса” на Сумській…

І її доньку Настю.

Обох.

Враз.

Як на війні.

Раз – і нема.

Немає жінки, яка плакала в мене на грудях на похоронах Володьки в серпні 14-го – а навколо стояли живі ще – а їх вже немає, вони всі вбиті у тому ж серпні…

Немає дівчинки – дев’ятнадцятирічної дівчини-розумниці, добре вчилася, мови знала, мріяла про щось…

Тиждень не дожила до двадцятиріччя.

І Володьки немає.

Нікого немає…

А я – є.

Поки є.

Важливо не скільки сидіти.

Важливо – ЯК сидіти.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

13 − 10 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.