Життя

Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, бурмоче російською: – Не дадуть ніяк Донбасу жити. Чого туди лізти. Людей вбивати…

Луцьк.

Маршрутне таксі зупинилось, щоб забрати пасажирів. Серед них хлопчина у старому камуфляжі з величезною дорожньою сумкою. Обличчя втомлене, але щасливе. Видно, що їде додому. Простягає водієві 3 гривні за проїзд.

— Хлопче, ті що ви робите для нас ціни немає. Забери гроші. А мамі на подарунок маєш?

Боєць усміхнувся:

— Все добре. І мамі і сестричці купивши.

— Дивись. Якщо потрібно, не соромся!

Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, ніби про себе, але щоб всі чули бурмоче російською: — Не дадуть ніяк Донбасу жити.Чого туди лізти. Людей вбивати..

Маршрутка зупинилась. Водій відчинив двері, зайшов до салону, взявши незадоволену пані під руку, простягнувши 3 гривні.

— Шановна, мені здається, що ви сіли не в ту маршрутку. Нам з вами не по дорозі.

І дуже ввічливо спровадив її з салону. Повернувся до пасажирів і ,ніби виправдовуючись, промовивши:

— У мене син загинув на Донбасі, а в дружини серце не витримало…

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

three × 1 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.