Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, бурмоче російською: – Не дадуть ніяк Донбасу жити. Чого туди лізти. Людей вбивати…

Луцьк.

Маршрутне таксі зупинилось, щоб забрати пасажирів. Серед них хлопчина у старому камуфляжі з величезною дорожньою сумкою. Обличчя втомлене, але щасливе. Видно, що їде додому. Простягає водієві 3 гривні за проїзд.

— Хлопче, ті що ви робите для нас ціни немає. Забери гроші. А мамі на подарунок маєш?

Боєць усміхнувся:

— Все добре. І мамі і сестричці купивши.

— Дивись. Якщо потрібно, не соромся!

Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, ніби про себе, але щоб всі чули бурмоче російською: — Не дадуть ніяк Донбасу жити.Чого туди лізти. Людей вбивати..

Маршрутка зупинилась. Водій відчинив двері, зайшов до салону, взявши незадоволену пані під руку, простягнувши 3 гривні.

— Шановна, мені здається, що ви сіли не в ту маршрутку. Нам з вами не по дорозі.

І дуже ввічливо спровадив її з салону. Повернувся до пасажирів і ,ніби виправдовуючись, промовивши:

— У мене син загинув на Донбасі, а в дружини серце не витримало…

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

thirteen − seven =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh