Як раніше повідомлялося, нещодавно відбулася презентація книжки «Діялог лікує рани» Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава. Книжка написана в жанрі інтерв’ю Предстоятеля УГКЦ редактору польського Католицького інформаційного агентства Кшиштофа Томашика. У книзі Предстоятель УГКЦ пояснює зміст різних історичних подій в житті Церкви, ділиться цікавими фактами із своєї біографії та розмірковує про різні виклики сучасності.
Пропонуємо вашій увазі висловлювання Блаженнішого Святослава про секуляризацію як про найбільший виклик сучасного світу.
- Наші серця пожирає секуляризація, тобто відбувається відділення людини від Бога, замикання життя лише в рамках матеріального, видимого світу й культури. Горизонти нашого життя, розуміння самих себе, наука й богослов’я розвиваються без містичної єдності з Особою Ісуса Христа, без благодаті Святого Духа.
- Коли мова йде про секуляризацію моєї особи, то вона починається від того, що, наприклад, сьогодні вранці я не помолився. А отже, починається від того, що на щодень не живу з Богом.
- Святий Іван Павло II сказав: «Сучасна людина живе так, наче Бога немає», – і це стосується нас усіх. Передусім нас, духовних осіб, бо наш стиль життя дуже часто стає подібним до стилю життя цього світу.
- Якщо людина вирішує усунути Бога зі свого життя, Він з повагою ставиться до її вибору й свободи, але залишає її саму.
- В історичному контексті секуляризація не становить нічого нового. На початку XII століття святий Франциск з’явився у сні папі Інокентієві III як той, хто врятує Церкву, що перетворювалася на руїну. Це образ секуляризації тих часів.
- Зіткнувшись із виникненням нової європейської культури й ідентичності, Церква опинилася перед викликом: або уподібнитися до моделі світського життя, або піти своїм шляхом, тобто за Христом і Євангелієм.
- Не таємниця, що за тих часів єпископи дуже часто були латифундистами, монастирі купалися в розкошах, а стиль життя духовенства був стилем життя не вбогих учнів Христа, а вельмож і князів. Відбулося суспільне відділення церковної ієрархії від люду Божого. Це породило кризу, але водночас і відродження, яке започаткував святий Франциск з Асижу.
- Пізніше настала епоха Ренесансу. Зловживання церковною владою, торгівля індульгенціями, відсутність глибокого духовного життя й занепад спроможності євангелізувати через виникнення нової, світської культури, яка особливо активно почала розвиватися після падіння Константинополя 1453 року, замикання на собі й реакційна позиція Церкви щодо нової гуманістичної культури – усе це спричинило секуляризацію, а потім і кризу, наслідком котрої стала реформація.
- Було скликано Тридентійський Собор, унаслідок якого відбулося духовне відродження католицизму. Пригадаймо тут прекрасну постать святого Карла Борромео, який жив як світський володар у Римі, хоча був єпископом Мілану. Потім пережив навернення і повернувся до своєї єпископської столиці, був великим опікуном Тридентійського Собору. Після смерті став святим Католицької Церкви.
- Тепер, на початку нового тисячоліття, ми знову живемо за часів секуляризації і так само, як наші попередники, мусимо зробити іспит сумління.
- Наша місія полягає в тому, щоб свідчити про Бога в сучасному світі, проголошувати, що Він існує, відкриваючись на дію Святого Духа. Треба не засуджувати сучасну культуру, а наповнювати її євангельським змістом, тобто діяти в дусі Другого Ватиканського Собору.
- Церква мусить виконувати свою місію – бути світлом для світу. Якщо Церква світитиме світлом цього світу й втратить світло Христа, то буде на цьому світі маргіналізована, бо промовлятиме тією самою мовою, що й світові лобісти різного штибу, і ніхто її не слухатиме.
- Ми, як християни, мусимо бути сіллю землі, щоб культурі, в якій живемо, надавати смак. Отож, нині секуляризація водночас є і викликом, і великою місією.
Придбати книжку Глави УГКЦ «Діялог лікує рани» можна в церковній інтернет-крамниці УГКЦ за цим посиланням: shop-ugcc.com.ua/shop/diyalog-likuye-rani/.
Руслана Ткаченко
