Зараз одним з ключових викликів є недостатність виробничих потужностей та технічний рівень при виготовленні 155-мм снарядів. Однак, є певний оптимізм, що це питання можна буде вирішити у найближчий час.
Про це повідомляє видання Defence Express
В останні дні Україна отримує менше боєприпасів від країн західного світу, ніж очікувалось та обіцяли. Тому необхідно звернути увагу на технічний аспект і процес виробництва 155-мм снарядів на промислових потужностях США. Наприклад, можна згадати публікацію в New York Times, яка була опублікована у лютому 2023 році та призначена для внутрішнього читача. У цій статті автори розглядали процес виробництва снарядів на заводі в Скрентоні, Пенсільванії.
У лютому 2023 року фотографії з заводів Міноборони США показали процес виготовлення корпусів майбутніх снарядів калібру 155 мм. Процес виготовлення починається з доставки сталевих заготовок довжиною 6 метрів, які розрізають на відрізки довжиною 30 сантиметрів. Ці відрізки піддаються нагріванню до температури 2000 градусів протягом 1 години у печі, що працює на природному газі. Після нагрівання, заготовки обробляються тричі гідравлічними пресами, щоб в результаті отримати “циліндри” довжиною майже 1 метр.
Далі, ці “циліндри” доставляються до зони, відомої як “Метро”, і поміщаються в підземний лабіринт, де протягом 4 годин метал охолоджується до кімнатної температури. Після цього працівники заводу проводять контроль якості виробу, і якщо потрібно, зайвий метал відшліфовується. Далі, з такими виробами працівники проводять дві операції – приварюють мідну стрічку до нижньої частини корпусу та подають до машини, яка надає конусоподібну форму верхній частині корпусу. Лише після цих етапів можна побачити щось, що нагадує корпус 155-мм снаряду, хоча перед ним ще багато роботи.
У лютому 2023 року, на заводах Міноборони США, проводилась обробка сталевих заготовок під корпуси 155-мм снарядів. Один з етапів виготовлення полягав у нагріванні корпусів протягом 4-х годин в довгій печі, щоб забезпечити те, що при вибуху снаряду корпус розлітатиметься на безліч дрібних уламків, які заподіюватимуть шкоду ворогові.
Після нагрівання, нагріті корпуси витягують з печі кожні 45 хвилин і поміщають у велику масляну ванну для охолодження. Після цього корпуси снарядів миють, полірують і на носовій частині обробляють на верстаті, щоб нарізати різьбу для вкручування підривача.
Далі, наступний етап обробки передбачав прорізання спеціальних канавок в мідних смугах на корпусах снарядів, а потім покриття корпусів спочатку фосфатами, а потім оливково-зеленою фарбою. Після цього вироби відправляли в піч для нагрівання до 225 градусів, щоб фарба швидше висохла. Остаточним етапом було відправлення готових корпусів снарядів на боєприпасний завод в штаті Айова, де вони споряджувалися вибухівкою.
Готові корпуси снарядів, які можна далі відправляти на інший завод для спорядження вибухівкою, лютий 2023 року, фото – The New York Times
На перший погляд, сам процес спорядження вибухівкою вже готових корпусів снарядіввиглядає доволі просто. Завод має три поверхи, на верхньому вибухівку зсипають у спеціальний жолоб, куди вона потрапляє в спеціальну піч на середньому поверсі, там має відбутись “переплавка” вибухівки у щось подібне на “вулканічну лаву”; звідти така маса подається в спеціальну піч на першому поверсі, де в камері печі стоять партії по 540 корпусів снарядів у кожному.
Охолодження вже споряджених вибухівкою корпусів снарядів відбувається у теплій воді. Після чого їх подають для сканування рентгенівським апаратом, і ця зона захищена високим земляним насипом, на випадок “якщо щось рване”.
Виробництво 155-мм снарядів на заводах Міноборони США, лютий 2023 року, фото – The New York Times
Після декількох тижнів роботи нарешті починається фінальний етап виробництва: працівники заводу обережно подають один за одним снаряд на зважування на спеціальних вагах, що мають форму стола; на фінальному ж етапі відбуваються інші “дрібні” процедури, як то очистка різьби в носовій частині корпусу чи установка пластикових заглушок.
Від Defense Express додамо – далі потрібно розуміти, що таке виробництво відбувається на обладнанні часів буквально Другої світової або Корейської війни, і це накладає відповідні технологічні обмеження.
Відправка готових 155-мм снарядів кінцевим отримувачам, лютий 2023 року, фото – The New York Times
Доволі часто робота на такому обладнанні пов’язана із ризиком для життя: наприклад, на заводі в Айові, де снаряди споряджають вибухівкою, атмосфера настільки буквально вибухонебезпечна, що там заборонено фотографувати, бо це начебто може призвести до вибуху – занадто багато часточок вибухових речовин там літає в повітрі.
Але американська промисловість намагається інтенсифікувати виробництво на існуючому обладнанні. Також – шукає шляхи для закупки нових верстатів. І це все дає підстави сподіватись, що з часом процес виробництва артилерійських снарядів на підприємствах Заходу виросте до необхідних параметрів нинішнього часу.
Боєприпасний завод в Скрентоні готується до розширення виробництва, лютий 2023 року, фото – The New York Times
