Християнський психолог про прості кроки до великих змін у житті, щоб осягнути справжнє щастя

Як стати щасливим по-справжньому і що це означає? Напевно, це одне із найприродніших бажань і побажань і собі, й іншим – бути щасливим. І це просто, хоча інколи на осягнення цієї простоти потрібне ціле життя. «Все потрібне – легке, а важке – непотрібне», – казав Григорій Сковорода. Про шляхи до розуміння справжнього, неоманливого щастя у програмі «Психологічна порадня» на «Воскресіння. Живе радіо» міркував куратор програми Мирон Шкробут.

Часто люди ототожнюють такі поняття, як щастя і задоволення, проте інколи вони – повна протилежність: є і бувають задоволення, які, в результаті, приносять лише порожнечу й спустошеність. І тоді кажуть – щастя оманливе і нетривке. Проте чи було щастям те, що виявилося марнотою марнот?

Мирон Шкробут пропонує поміркувати над цим, спираючись на Нагірну проповідь Христа (Євангеліє від Матея, 5), де є розповідь про те, хто є блаженний (з грецького makarios – щасливий, благословенний).

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне…»  

«Блаженні вбогі духом» – це ті, хто не вкладає всі свої помисли й бажання у земні багатства й задоволення, не залежить від них. «Для того щоб бути щасливою, такій людині не потрібно мати щось – авто, статки, статус, владу тощо, – пояснює християнський психолог. – Людина, яка покладається лише на земні блага як основу щастя, дістає і неспокій – чи тому, що чогось занадто мало, чи від страху втратити це. Якщо ж людина не вкладає всі мрії і сподівання у земне, не прив’язується серцем, розуміє, що все це – минуще і далеко не завжди потрібне, вона є чи стає вільною…»

Психолог каже: часто надмірне прагнення до матеріального є проявом чогось іншого – заниженої самооцінки, компенсації браку уваги до власних дітей чи батьків, бажанням заглушити внутрішній неспокій і порожнечу, а отже – (само)обманом. І вихід тут тільки один – бути чесним із собою, заглибитися і зрозуміти себе і свої справжні бажання й мотиви, відповісти собі на запитання: для чого мені це? чому я це роблю?

«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю…»

Пан Шкробут пояснює: в оригіналі поняття «лагідні (чи тихі)» звучить, як «ті, хто правильно гніваються», тобто вміють правильно проявляти почуття й емоції, зупиняти свою агресію. Ідеться не про покірність, яка принижує гідність, – людина не покликана бути в цьому житті смиренною жертвою. Проте повинна бути лагідною серцем до ближнього, вміти любити і прощати.

«Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені…»

«Смуток також присутній у нашому житті, і це природна, нормальна емоція. Життя – це не тільки радість, а й час смутку. Бути християнином, зокрема, означає бути щирим, не надівати маску, коли сумно, приймати цей сум і переживати його – теж із вдячністю…» – каже психолог.

«Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться…»

Що це за правда? Адже, як кажуть, «правд багато», «вона у кожного своя» тощо. Проте – ні, тут мається на увазі одна правда, істина, не видумана й не накинута кимсь чи чимось, та, що дає відчуття повноти життя. Інше питання – як розпізнати цю правду у вирі напів чи постправд і обманів?

«Люди намагаються осягнути щастя тут і негайно – образно кажучи, клацнувши пальцем. Для цього сучасний світ пропонує багато засобів – і матеріальних, і віртуальних, і це затягує. Йдеться і про численні залежності, і про токсичне інформаційне поле, яке впливає на рішення і вибір людини. Проте все це – манна і марево, які розсіюються, а людина грузне у болоті своїх пристрастей і омани, вибратися з якого стає дедалі важче», – твердить Мирон Шкробут.

«Блаженні милосердні, бо помилувані будуть…»

Милосердя – це, окрім іншого, вміння прощати, що надзвичайно важливо у стосунках між людьми. Психолог згадав японське мистецтво кінцугі – реставрацію розбитого керамічного посуду за допомогою золотих швів чи латок: у світоглядному сенсі це означає прийняття чогось у всій повноті, з усіма недоліками і недосконалістю. «Ці «золоті шви», образно кажучи, – це й прощення, яке з’єднує розбите докупи. Коли ми прощаємо самі – прощається і нам, і людьми, й Богом, тому що ніхто не є досконалим і має багато такого, що потребує прощення…»

«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога…»

Мирон Шкробут пояснює цю тезу, відштовхуючись від поняття маски: «Так, це один із атрибутів сучасного світу… Проте надходить час, коли численні маски, які носить людина у різних обставинах, стають занадто важкими. Тому варто знімати їх хоча б із близькими людьми, дивитися одне одному в очі… Бути чистим серцем – означає відчувати своє серце, тобто себе, усвідомлювати свої бажання, думки й прагнення. Мудреці кажуть: подивись у глибину свого серця – чим воно наповнене: чисте воно чи там повно мотлоху, який не дає дихати й жити? Тільки чистим серцем ми можемо давати й прийняти справжню любов, і це – велике і справжнє щастя. Якщо ми віддаємо любов зі щирим серцем – можемо побачити Бога в іншій людині…»

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться…»

У цьому контексті це означає внутрішній мир і спокій, коли людина перестає воювати із собою, приймає себе такою, якою вона є і якою створена Богом. І тоді перестає воювати з ближніми, приймає і їх. Психолог каже: є багато родин і подружжів, які перебувають у стані перманентної війни, – війни, у якій переможців не буває. Тому на своїх заняттях пропонує таку просту вправу: взяти одне одного за руки, подивитися в очі і спробувати щиро сказати: «Я тобі не ворог». Це акт прийняття, прощення, а отже, миру й спокою, без якого немає щастя.

Повністю стрім програми можна подивитися тут:

 reradio.com.ua/news/9849

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

2 − 2 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh