У неділю, 31 липня 2016 року, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, звершив пастирські відвідини парафії Святих Володимира і Ольги (м. Львів, вул. Симоненка, 5а) Митрополит очолив Архиєрейську Божественну Літургію, в часі якої виголосив проповідь про Боже Милосердя у зціленні недужого та прощенні гріхів. «Кожна людина має вибір, користується вільною волею, яку Господь дарує їй. Звичайно, Бог бажає, щоб людина любила його та була йому вдячна, але не заставляє її на силу так чинити».
Також Преосвященний владика звершив Чин водосвяття та благословив присутніх.
Слово Митрополита Львівського на 6-ту неділю по Зісланні Святого Духа
Рм 12,6-14; Мт 9,1-8.
Доброчесні отці,
Достойні сестри і брати,
від усього серця висловлюємо вдячність Богові, що з його волі ми зібрані сьогодні в цій прекрасній церкві на молитві. Господь домагається вдячності від свого народу, тому що він багато добра чинить для людства, любить кожну особу зокрема, благословить, опікується, хай буде, через чиїсь руки, але натхнення походить від нього й загалом, усе добро, що діється на землі – «надих» від Господа. Зрештою, слова Спасителя: «… Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів 15,5). Особа, яка перебуває у єдності з Богом – зла не чинить, хіба віддаляється від нього й тоді піддається впливу лихого. Злий дух не віддав свого життя за людину, він не любить людей, заздрить їм, хитро впливає, знущається в духовний та фізичний спосіб, взагалі, хто дружить з ним, такі особи його слуги, їм приготовлені слова Христа: «А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів» (Мт 25,30). Бог у вічності не зможе «допомогти», тобто, перетворити нікчемних у чемних, бо такий стан вибирається назавжди, на вічно. Гріх ніколи не перетвориться на заслугу, неправда не стане правдою! У Бога – це неможливо! Святий апостол заохочував галатів: «Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо» (Гл 6,9). Це перевірена істина, утверджуймося у ній та здобуваймо вічне щастя!
Ісус Христос постійно чинив добро, а лихі люди ненавиділи його, шукали більма в оці, переслідували Бога, увесь час намагалися позбутися його (пор. Ів 11,53). Грішні люди не любили святого Бога, гріх не терпить праведності, він не зносить любові, бо темнота зі сонцем не сумісні. Спаситель зустрів хвору людину, розслаблену, у якої не було координації тіла, усі частини організму існували самі собою, не були пов’язані. До Христа принесли, ніби, купу тіла, що зовсім не була підвладна хворій людині. Хворий не володів тілом, був цілковито залежний від ласки інших людей, що його кормили, одягали, мили, переставляли з ношами. Христос побачив труд тих, хто приніс до нього недужого, знав їхні наміри, надію і віру. В цьому випадку, Ісус не ставив нікому запитань, лише, звернувся до хворого й повідомив, що він відпускає йому гріхи, які паралізували його життя. Часом, це стається на велике добро людини, коли недуга приводить її до Бога, через що вона спасається. Син Божий глянув на хвору людину та тих, хто приніс чоловіка, побачив їхню віру, але й побачив причину хвороби і сказав, що відпускає гріхи. Ісус, висловом про відпущення гріхів, зустрів опір в серцях книжників, які не бажали прийняти його за Бога, що прощає гріхи. Книжники судили Месію у своїх серцях та оцінили його прощення гріхів як богохульство, велику образу Бога. А Бог не може себе ображати, у його природі не існує неправди, тому роздуми книжників та їхні розмови, Син Божий визначає як лукавство. Господь бажає звільнювати людину від духовних провин та недуг, а людина ставить цьому опір.? Невірство книжників залишилося з ними – Христос же попередив їх, вказуючи на свою владу, Божу всемогутність прощати людям провини. Бог – милосердний, а людина – завзята, вперта у своєму невірстві, багато-хто не дають місця Господові у своїх серцях. А тут – єдина правда: дружба і любов Бога, або прихильність до злого духа. Кожна людина має вибір, користується вільною волею, яку Господь дарує їй. Звичайно, Бог бажає, щоб людина любила його та була йому вдячна, але не заставляє її на силу так чинити.
Книжники розуміли, що прощати гріхи може лише Бог і Христос своїм діянням показав їм, що він – Бог, але вони цього не сприймали, бо бажали бачити іншого Бога, якого створили у своєму серці. Мабуть, Бог у їхній уяві, мав пристосовуватися до їхнього погляду та судження? Інша річ, Господь бачив їхні мислі у серцях, знав тайни, про що вони думають, але й цього вияву їм було замало. Лукавство, на яке вказав їм Ісус, було стилем їхнього життя. Книжники уважали себе винятковими людьми, а Спаситель, в?даючи стан їхніх душ, повідомив їх: « … назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня» (Мт 23,27). Господь підняв недужого словом, наказуючи йому, щоб встав і ходив, тим самим потвердив свою владу прощати гріхи, тобто, свою Божественність. Син Божий зцілив недужого, зв’язав його тіло в одне ціле, простив йому гріхи. Недужий став здоровим на тілі й духом, а здорові тілом книжники, залишися хворими духом, утверджувалися у своєму лукавстві та протистоянню Богові. Хворого принесли інші й Бог зцілив його повністю, а книжників принесли їхні здорові ноги до Бога – вони не дякували Господу за своє фізичне здоров’я й залишалися духовно хворими. Здоров’я духа важливіше за здоров’я тіла, бо, хто із гріховною недугою з’являється у вічності, такі не мають здібності прийняти вічної нагороди, такий стан духа не дозволяє бути щасливими! Дякуймо Господові за його велике милосердя до нас! Ми свідомі нашого гріховного стану, «бо гріхів наших більше, ніж піску морського» (Часослов, «Молитва» великого Повечір’я). Мирімося з Богом, поки ми в дорозі, щоб за його великим милосердям, відвернувся його гнів і обурення, бо це за гріхи наші й за провини батьків наших терпимо поневіряння (див. Дан 9,16). Святий апостол Павло переконував ефесян про Господню доброту такими словами: «Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас» (Еф 2,4). Дякуємо святішому Отцеві Францискові, що проголосив рік Божого милосердя, у якому з легкістю та великим довір’ям приходимо до Господа, щоб отримати прощення всяких гріхів! Хай мати Божа, мати Милосердя, заступається перед Богом й виблагає нам прощення гріхів, бо цього уже потребуємо.
В цю неділю Церква згадує про «Святих Отців шести Соборів», які боронили вірних від різних підступних наук та єресей. Собори, на які збиралися папи, патріархи, митрополити, єпископи, священики та вірні, проводили наради, дискутували й проголошували науку згідно вчення Ісуса Христа. На Соборах осуджувалися фальшиві погляди відносно, наприклад, Сина Божого чи Богоматері. В Ефезі (431р.) на Соборі ствердили, що в Особі Сина Божого з’єднані Божа та людська природи, а пресвяту Діву необхідно називати Богородицею. Будьмо вдячні проводу святої Церкви, що завжди проявляє чуйність над правильним вченням, проголошуючи непомильні правди Христової віри.
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
31 липня 2016 р.Б., храм свв. Володимира і Ольги, м. Львів
