Про що я думаю, а точніше про кого я думаю у День Збройних Сил України?
Передусім про полеглих побратимів і посестер та про їхні сімʼї. Ці думки крають моє серце як Головнокомандувача і як батька, чоловіка та сина. Вони змушують повсякчас озиратися на пройдений нами шлях довжиною в майже 9 років. Це шлях воїнів, шлях людей, які мають сміливість і гідність обрати свободу. Він залитий кровʼю, сповнений страждань і болю. Але саме він веде нас уперед, щоб помститися і перемогти. Не залишає місця для страху чи зневіри.
Кожного дня, усвідомлюючи ціну, яку ми платимо за свободу, я збираю всю волю в кулак, щоб вистачило сил здолати агресора і відбити в нього бажання будь-коли в майбутньому посягати на нашу свободу.
Я знаю, що пліч-о-пліч зі мною кращі. Міцніші за сталь, запекліші за вогонь, сильніші за будь-яку стихію. Серця українських воїнів бʼються в унісон із серцями мільйонів співгромадян і всіх волелюбних людей світу.
Дорогі солдати, сержанти й офіцери, працівники і ветерани Збройних Сил! Я гордий служити своїй державі пліч-о-пліч з вами. Гордий бути вашим Головнокомандувачем у цей важкий час. Я вірю в кожного з вас і в нашу Перемогу.
Сердечно вітаю із Днем Збройних Сил України!
Бажаю швидкого відновлення пораненим воїнам! Всім, хто в строю, – сил і стійкості, натхнення і радості, переможного миру!
Слава Збройним Силам України!
Слава Україні!
