Якщо людина зрозуміє, що бути християнином – це бути приналежним до спільноти, і що вона не може жити абсолютно індивідуалістичним духовним життям, тоді така людина – воцерковилася.
На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі програми «Відкрита Церква». Співрозмовником Глави УГКЦ був журналіст Юрій Макаров.
«Сьогодні ми бачимо те, як сучасні засоби комунікації справді крадуть в людини увагу. Ми часом є суспільством гіперстимульованим і щоразу шукаємо нових пережиттів і вражень. Коли йдеться про Церкву і тих, хто несе якісь вічні істини в той чи інший спосіб, то ми мусимо достукатися до уваги тієї чи іншої особи. Навіть в контексті Святої Літургії ми маємо кілька таких моментів, коли диякон урочисто перестерігає: «Будьмо уважні!» – бо відбуватиметься щось дуже важливе – читання Божого Слова чи принесення євхаристійної жертви. Тому достукатися до уваги сучасної людини, яка властиво є настільки в полоні сучасних узалежнень, зокрема своєї уяви, може бути доволі непросто», – заявив Предстоятель.
За його словами, вірянам і душпастирям потрібно усвідомити, що Боже Слово і Церква – це є не тільки дійсність, яка обмежується інформативним простором, чи простором комунікації.
«Церква – це сопричастя. Що це означає? Що Церква – це спільнота, де ми разом щось переживаємо. Ми разом досвідчуємо присутність Бога між нами. І ось я думаю, що один із важливих елементів душпастирства – це допомогти людині поламати свою самотність навіть тоді, коли йдеться про свою власну уяву чи увагу і допомогти людині вийти з кокону, в який ми закриваємося, і досвідчити іншу особу, яка є поруч. Бути разом – це так природньо для людини, бо людина все ж таки істота соціальна. Людина потребує іншої особи та тієї радості – бути разом з кимось. І тому зараз важливий елемент душпастирства – допомогти сучасній людині бути разом з іншими», – зауважує Блаженніший Святослав.
За словами Глави УГКЦ, ми краще себе усвідомлюємо, коли зустрічаємо інших людей.
«Очевидно, що той, хто перший стукає до мого серця, – це є Бог, який викликає мене з моєї самотності – до спілкування, до діалогу, до сопричастя. Однак не рідко це неможливо пережити і усвідомити, якщо я не побачу поруч себе іншу людину, особу. Я думаю, що важливим викликом для християнських громад є допомогти людині вийти зі стану анонімного парафіянина, який заходить до храму, ставить свою свічку, відмовляє свої молитви, ні з ким не вітається, виконає набір ритуальних жестів і відійде. Адже такій людині важко зрозуміти, що коли вона приходить до храму, то бодай з Кимось повинна поговорити, хоча би з Тим, для кого ставить ту свічку», – вважає духовний лідер греко-католиків.
