Богопосвячені особи покликані свідчити про Царство Небесне, відчуваючи себе членами великої спільноти! Їхнє завдання – показати реальну присутність вічного у теперішньому. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час своєї доповіді «Очікування Церкви щодо богопосвяченого життя у сучасному світі», в рамках І Міжнародної асамблеї вищих настоятелів і настоятельок спільнот богопосвяченого життя УГКЦ, яка цими днями триває у Львові в Патріаршому домі.
«Євангеліє розповідає, що Христос, звертаючись до своїх учнів, говорить такі слова: «Істинно кажу вам, є між вами деякі, які не зазнають смерті, поки не побачать Царства Небесного, яке приходить у силі», − саме на цих словах Глава Церкви вирішив побудувати свій виступ. На початку своєї доповіді Блаженніший Святослав також наголосив, що Церква, насамперед, є Божим народом.
За словами Глави УГКЦ, сутність богопосвяченого життя саме в східному християнстві завжди розумілася в світлі його есхатологічного значення. «Ви маєте показати віруючим у що вони вірять, що вони очікують. Богопосвячена особа, яка посвятилася задля Царства Небесного, до чого кличе її монастир і згромадження, є особою християнської надії… Іншими словами, саме богопосвячені монаші спільноти показують нам реальність присутності вічного у теперішньому – Царства Божого у «царстві людському», − розповів доповідач.
Під час виступу Блаженніший Святослав заохочував, щоб учасники І Міжнародної асамблеї ділилися між собою досвідом про те, як ми повинні бути дітьми Східної Католицької Церкви у тій країні та культурі, де нас кличе Господь. «Не менш важливим є питання ідентичності. Не тільки в монашому житті, а в питанні Східної Католицької Церкви, якою є наша Церква, як найбільша, що живе у різних країнах і культурах. Це питання є непросте», − зазначив Предстоятель і додав, що на сьогодні є ще одним викликом «бути свідком вічного в дочасному, здійснювати це в особливий спосіб буття східного християнина».
На думку Блаженнішого Святослава, ми повинні здійснювати наше свідчення в певний конкретний історичний період, бо це додає нам особливого значення і змісту. Оскільки зараз ми живемо в секуляризованому світі, в якому споживаємо ту саму культуру. Тож потреба відчуття вічності є однією з нагальних. За таких обставин ми маємо запитати себе: як ми віримо у Бога? «Не є легко вірити в Господа. Це щось, в чому ми кожного дня повинні зростати. Є ще інше поняття. Ми повинні також жити своєю вірою в Бога», − сказав Глава УГКЦ.
На завершення Предстоятель наголосив, що ми повинні відчути себе членами великої спільноти, а цьому також має послужити Патріарша комісія у справах монашества УГКЦ
