Флот США використовує різні системи, які визначають боєздатність літаків, і обидві працюють не так, як потрібно
Джерело: Defence Express
Військово-морський флот США має два ключові інструменти, щоб відстежувати рівень доступності своїх палубних літаків F/A-18 Super Hornet і бюджетне управління Конгресу виявило, що ці інструменти не завжди дають точні показники, які не співпадають між собою, розповідають у виданні Defense One.
Так, сьогодні флот США має дві системи, які відстежують готовність їхніх літаків Super Hornet. Це DECKPLATE (система програмування знань про рішення для логістичного аналізу та технічної оцінки) та система AMSRR (звіт щодо готовності до авіаційного технічного обслуговування).
Як відзначається, ці дві бази даних мають різні методи “обчислення” доступності літаків – якщо DECKPLATE фіксує рівень доступності та фактичні години нальоту літака у місяць і використовується підрозділами технічного обслуговування та тилового забезпечення, то AMSRR збирає щоденну оцінку командирами щодо того, чи може той чи інший літак виконувати бойові місії у конкретний визначений день.
І от у Конгресі, проаналізувавши щомісячні дані цих двох інструментів з березня 2017 року по вересень 2021 для сотень літаків Super Hornet, виявили, що хоч і обидві системи надавали дані з помилками, але попри те, що “офіційною” програмою відстеження є DECKPLATE, у AMSRR краще виходить визначати доступність літаків служби.
“Показники доступності AMSRR більш тісно корелюють з фактичною кількістю годин, протягом яких літали Super Hornet”, – йдеться у звіті. Так, наприклад, ті літаки, які були представлені у системі DECKPLATE як такі, що мають стовідсоткову бойову готовність, мали набагато більше шансів стати небоєготовими у порівнянні з літаками, про стовідсоткову готовність яких заявлено в AMSRR, причому з доволі серйозним розривом – 59% часу проти 2%.
Разом з тим, ті літаки, які DECKPLATE записав як машини з нульовою готовністю, могли бути боєготовими з більшою ймовірністю у порівнянні з аналогічним показником у AMSRR (14% часу проти 4%).
Загалом низький рівень доступності літаків Super Hornet був постійною проблемою, у 2019 цей показник становив 55%, водночас у 2022 році була запущена програма, завдяки якій цей показник було удосконалено до більш як 80%.
