Дотримуйся проміжку в двадцять чотири години…

Коли Гурджієву було тільки дев’ять  років, у нього помер батько. Батько був бідний. Помираючи, він підкликав Гурджієва ближче і сказавши йому…

Коли Гурджієву було тільки дев’ять  років, у нього помер батько. Батько був бідний. Помираючи, він підкликав Гурджієва ближче і сказавши йому:

— Мені нема чого залишити тобі у спадок. Я бідний, і мій батько теж був бідний, але він дав мені тільки одне, і це зробило мене найбагатшою людиною в світі, хоча зовні я залишився бідним. Я можу передати тобі те ж саме.

Це певна порада. Може бути, ти надто молодий і не зможеш слідувати їй прямо зараз, але  пам’ятай її. Коли ти зможеш діяти відповідно до цієї поради, дій. Порада проста. Я повторю її, і оскільки я вмираю, слухай уважно і повторюй за мною, щоб я помер задоволеним, що передав послання, яке, може бути, століттями переходило від батька до сина.

Послання було просте. Батько сказав:

— Якщо хтось ображає тебе, дратує, провокує, просто скажи йому: «Я зрозумів твоє послання, але я пообіцяв батькові, що буду відповідати тільки через двадцять чотири години. Я знаю, що ти в гніві, я це зрозумів. Я прийду і скажу тобі через двадцять чотири години». І так у всьому-дотримуйся проміжку у двадцять чотири години.

Дев’ятирічний хлопчик повторив, що сказав йому батько, і батько помер, але передане в такий момент послання є запам”яталося назавжди. Коли він повторив послання, батько сказав:

— Добре. Хай будуть з тобою мої благословення; я можу померти в мирі.

Він заплющив очі і помер. І Гурджієв, хоча йому було лише дев’ять років, почав це практикувати. Хтось ображав його, і він говорив:

— Я прийду через двадцять чотири години, щоб тобі відповісти, тому що я пообіцяв це своєму вмираючому батькові. Прямо зараз я не можу тобі відповісти.

Може бути, хтось бив його, а він говорив:

— Ти можеш мене бити; прямо зараз я не можу відповісти. Через двадцять чотири години я прийду і скажу тобі, бо я дав таку обіцянку вмираючому батьку.

Та згодом він казав своїм учням:

— Це просте послання абсолютно мене трансформувало. Цей чоловік мене бив, але я не міг реагувати в цей момент — мені нічого не залишалося, крім як спостерігати. Мені нічого було робити: зараз цей чоловік б’є мене є, а я повинен бути просто глядачем! Двадцять чотири години робити було нічого.

І спостереження цієї людини створювало в мені нового роду кристалізацію. Через двадцять чотири години я міг бачити ясніше. Мої очі були сповнені гніву. Якби я відповів прямо в тій момент, я став боротися з цією людиною, я вдарив би цю людини, і все було б несвідомою реакцією. Але через двадцять чотири години я міг думати про це спокійніше, більш тихо. Або він правий — я зробив щось неправильно і потребував  того, заслуговував того, щоб мене побили, образили, він був абсолютно неправий. Якщо він був правий, нічого не залишалося, крім як прийти до нього і подякувати. Якщо ж він був абсолютно неправий… тоді не було сенсу боротися з людиною, яка так нерозумно  робить абсолютно неправильні речі. Це безглуздо, це просто марна трата часу. Він не заслуговує жодної відповіді.І через двадцять чотири години все ставало на свої місця, і виникала ясність.

І з цієї ясністю і спостережливістю в мить Гурджієв перетворився на одну з найбільш унікальних істот цього століття. І це було фундаментальною основою всієї кристалізації його істоти.

Ти завжди зовні. Просто спостерігай

 

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

thirteen + 4 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh