Друга світова війна для Росії не закінчилась – вона проектує її у сьогодення. На російських телеканалах і досі розповідають про незавершене “визволення Європи від коричневої чуми”. В російському суспільстві сформували думку, що місія Путіна – очолити хрестовий похід для очищення світу від цієї чуми, чи, принаймні, очистити від неї сусідні держави. 2008 року це була Грузія, сьогодні – Україна. Чи зупиниться Путін?
Все залежить від того, чи зупинимо його ми. Як це можна зробити? Якщо ми хочемо порвати з кимось майбутнє – ми повинні порвати з ним минуле. Ні для кого не секрет, що історія – це політика, спрямована в минуле, яка визначає політику майбутнього. Путін хоче відродити Совєцький Союз, а легітимізувати його дії на цих територіях покликана совєцька концепція історії. Чи точніше – ті, хто погоджується з цією концепцією. Ті, для кого 9 травня і далі залишається “Днем перемоги”, а не пам’яті. Днем продовження совєцьких традицій. Таким людям дуже важко зрозуміти, як це Росія може окупувати Україну. Для таких людей російське вторгнення в Україну – це не що інше, як… визволення від “фашистів, які засіли у Києві і скоро прийдуть до них”. Саме такі люди є п’ятою колоною в захопленні українських територій російськими “зеленими чоловічками”.
Саме такі люди в умовах сьогоднішньої російської окупації відіграють роль п’ятої колони. Вони проти повалення пам’ятників Лєніну, бо біля кого ж іще вони збиратимуть свої совєцькі, чи то пак, проросійські мітинги. Вони гордо носитимуть георгіївські стрічки – ті ж стрічки, за якими ідентифікують своїх і “зелені чоловічки”. Їм у голову не приходить, як можна жити в Україні у місті Дніпродзержинськ (названого в честь головного чекіста Фелікса Дзержинського). Вони за другу державну мову російську – це для них стане першим кроком для “Вack in U.S.S.R”. Вони хочуть “умєрєть в “Савєцкам Саюзє”. Таким людям Росія подарувала смерть, а в тих, хто хоче жити в незалежній Україні, забирає життя…
