В неділю 5 лютого у парафії Святих Кирила і Методія Івано-Франківської Архієпархії у Крихівцях відбувся День Ораторію Святого Івана Боско – велике свято для дітей.
Такі заходи щорічно проходять в останню неділю січня або на початку лютого, оскільки саме 31 січня відзначається у Церкві день великого Святого Молоді – Святого Дон Боско. Парафіяльна спільнота на чолі з о. Йосафатом Бойком, особливо вшановує цього святого і Йому віддала під опіку всі заходи пов’язані з вихованням, формуванням та розвагами для молоді. Близько 200 дітей зібралося, щоб молитися і святкувати разом. Священики, сестри монахині та миряни чернечої родини Воплоченого Слова пожертвували свій час, таланти і фінанси, щоб зробити дітям свято.
Народився Іван Боско 16 серпня 1815 року в маленькому селі Кастельнуово на півночі Італії. У дитинстві Іван переживає зі смертю батька все те, що він буде бачити в очах тих дітей, якими буде опікуватись пізніше. Його мати Маргарита відзначалась великою побожністю і ще з молодечих років приливала своїй дитині християнські цінності і любов до Бога.
У 9 років сниться Іванові сон, що він стоїть серед великої кількості дітей, що гралися, проте деякі насміхалися зі святих речей. Він бажав їх заспокоїти, бо було неприємно слухати богохульства, але із використанням сили. В той же момент Йому з’являється чоловік, промовляючи до нього, що не силою, а любов’ю зможе завоювати їхні серця. Святий вивчив різні трюки від жонглерів, щоб цим привертати увагу однолітків до себе, для контролю їх духовного життя.
Згодом, щоб цілковито посвятити себе спасінню молоді, вирішив стати священиком. Шлях до священства Івана був дуже важким, оскільки йому доводилось дуже важко працювати вдень, а вночі навчатись церковній науці, щоб у 20-річному віці вступити до семінарії в місті К’єрі, а у віці 26 років був висвячений на священика в місті Турин. В ті часи Турин був переповнений бідними хлопцями, які були в пошуках роботи, сиротами та безпритульними, які перебували в постійній небезпеці душі й тіла. Отець Боско почав збирати їх кожної неділі в церкві, на галявині чи майдані, щоб забавити їх, наблизити їх до Господа і нагодувати. Дуже довгий час отець не міг знайти місця, у якому він би міг збирати хлопців, з якими працював. Після довгих п’яти років молитви і праці, Господь вигородив його приміщенням у якому вони могли збиратись. Так виник перший ораторій (з лат. оratorium — місце молитви), на окраїні Турину у селі Вальдокко. Тут хлопці знайшли житло, опановували різні ремесла, та найважливіше — вчилися любити Господа.
Ось так, за прикладом цього великого святого і наша парафіяльна спільнота приливає дітям любов до Господа і до ближнього. Цій знаменній події передував плідний тиждень підготовки. Завдяки великій жертовності і самовіддачі наших вірних, які допомогли у підготовці свята, нам вдалося зробити незабутній день для дітей. Кожен з них допомагав як міг, і молитовно, і матеріально, а також своєю наполегливою працею у день ораторію.
Саме святкування розпочалось з Божественної Літургії, а відтак діти проходили реєстрацію для того, щоб брати участь у ігрових змаганнях, які були підготовленні аніматорами. Учасники з великим завзяттям проходили кожну гру, адже для того хто набере найбільшу кількість балів чекав супер-приз. Також, кожній дитині після проходження гри давались гроші – видумані купюри «дон-боски», завдяки яким вони могли собі придбати щось поїсти, попити чи якусь м’яку іграшку. Серед багатьох конкурсів була і катехизмова частина: тут священик запитував які молитви знають діти, хто знає 10 Божих заповідей та інші частини з катехизму. Деякі діти тут співали, деякі розказували молитви чи віншування.
На завершення цього великого свята діти піднялись у храм, щоб спільно поколядувати, ще раз повторити Божі Заповіді, і почути результати змагань. Учасники були поділені на три різні вікові категорії: діти дошкільного віку, початкових класів і підлітки. Кожна категорія мала три призові місця, а супер призом цього року буде поїздка відпустового місця Гошева та до Калуша на льодову арену.
Дякуємо Богові за гарну нагоду посвятити свій час і свої таланти для радісної і щирої посмішки на дитячих обличчях.
Любомир Дубей, Семінарист
