У людини є п’ять ворогів, і ці вороги приходять по черзі.
5 ворогів людських стародавнього трактату 8-10 ст. в
Прийнято вважати, що в наш час треба жити за іншими правилами, ніж раніше. Через мої руки пройшло дуже багато старовинних давніх документів. Зараз розповім вам про один з них. Трактат найдавніший період — початок християнізації Русі. На документи було проставлено 8-10 ст. ст., але імовірно, т. як, документ листувався кілька разів. Ще тоді помітили, від чого треба рятувати людину, від чого треба рятувати народ. У людини є п’ять ворогів, і ці вороги приходять по черзі.
1. Перший ворог людський – хула.
Хула — це старовинне слово. Сьогодні «хула» асоціюється зі спробою знайти у чужому оці колоду: знайти у кого-то погане, обмовити кого-то. Хула, кажучи сучасною мовою — плітки, обмови, лихі вигадки про когось або думки недобрі. І перший ворог приходити саме так.
Давайте спробуємо хулу зараз приміряти на собі.
Варіант перший: Як часто ти про кого говориш недобре?
Варіант другий: Як часто ти травмуешься від недобрих слів, дій в твою адресу, від недобрих поглядів, емоцій? Як часто тобі неприємно, боляче, образливо, або просто злить тобі черговий погляд з-під лоба. На це питання набагато легше відповісти, правда? Набагато легше, тому що воно болить. А це все хула! Ти про кого-то подбав, а тобі навіть спасибі не сказали. Це все поранити нас.
Коли хула в твою адресу – це ми розуміємо, а коли ми щось робимо подібне, це не сприймається нами, як хула…
2. За першим ворогом приходити відразу ж другий ворог. І це – образа.
Образа в давнину вважалася прихованою помстою. Нам, сьогоднішнім, дивно це чути. Мене просто образили, чому це я – месник? Мене образили до хвора!
Коли ми не поспішаємо помиритися, ображені, хіба це – не помста? Ми всі бували скривдженими. Немає жодної людини, яка б не ображалася. Ми всі живі люди і нам, дійсно, роблять боляче… іноді дуже боляче. Ми всі сумуємо у своїх образах.
І коли нас ображали, а ми не поспішали примиритися… Як ми в цей момент думаємо? «А шо я? Це мене образили, переді мною і повинні…». Ми починаємо виписувати боргі. Ми починаємо думками тиснути. Ми завжди думаємо в образі. Причому самим собі ми чомусь ці борги списуємо. А в старовину, багато століть тому, зрозуміли, що це може знищити людини. Це може знищити народ. Народ, співдружність, спільність, згуртування. Вдумайтеся.
Ось тому в старовину образу називали потаємна помста.
Потаємна, довга, виношувана, хоча начебто людина«, просто» ображається. Та скільки завгодно ображайся на ворогів, на своїх-то на рідних-навіщо? Ти ж живеш у загальних стінах, ти ж будеш їсти з одного посуду, ти живеш під дахом спільного дому, одразу ж дві людини дорослих своїми образами кип’ятять ці внутрішні процеси. А в цьому окропі намагаються вижити діти.
3. Третій ворог людський – це виправдання або обмова.
Хула – це нападники слова. Обмова — коли ми обумовлюватися починаємо, пояснюючи, чому я так поводжуся.
Чому ви не робите кар’єру?
Чому ви не вмієте накопичувати гроші?
Чому ви такі недружні? Чому ви такі недружні з сусідами по дачі, вдома багатоповерхового? Пояснювали собі багато разів – оправдаловки.
Третій ворог людський – оправдаловки, коли людина намагається виправдати свою поведінку і, тім самим, нічого не робити. У день по сотні разів собі виправдовуємо. Чому. Мі. Нічого. Не робимо!
Чому ви не лікуєте свою печінку, яка регулярно ниє і болить? Тому що себе виправдали: «Вік само» або «Я ж не молоді», і так далі. Виправдання дозволяє нічого не робити. А в давнину у оправдаловки було більш точне поняття – ОБМОВА, тобто, отговор, отговоритись.
Хтось виправдовує свою самотність, і їм все одно, що в стародавніх книгах всіх народів Боги витворили людей двостатевими.
Хтось виправдовує своє нищенско-сіре сприйняття світу: нікуди не ходжу… Живе, як равлик: робота – дім, робота – дім. А в хаті що? Кухня-туалет-спати. Кухня-туалет-спати. Раз в тиждень баня. «Класна» життя! Людська? Хороша людське життя? І виправдовують себе.
Чому ти так живеш? Треба собі частіше це питання задавати. Якщо по-чесному, то треба ставити собі запитання: «Навіщо ти так живеш?» У тебе не буде запасного здоров’я, у тебе не буде запасний життя: скільки можна жити в чернетку? Тобі одному життя не видадуть, тобі треба в цій встигнути добігти до щастя і освоїти це щастя. Тобі треба в цьому житті добігти до досягнення, до успіхів і освоїти їх.
Якщо ти не йдеш до успіху, успіх сам до тебе не прийде. Якщо не озадачишь свою голову думками про здобутки, так і будеш без досягнення, зате з купою оправдаловок. А в кубушці не прирості. Відповідайте собі чесно на питання: «Скільки щастя ві собі заборгували цими оправдаловкими? Скільки успіхів ви собі заборгували? Скільки класних, для Душі, життєвих процесів ви собі заборгували, роблячи такі оправдаловки?»
І безглуздо звинувачувати когось. Почнеш когось звинувачувати – це знову оправдаловка, це – обмова, оговорюєш свою частку.
У старовину обмова вважався псуванням. Хула – псування. Образу – псування, тому що потаємна помста, ворожість в образі є. Обмова теж у давнину вважався псуванням.
4. Четвертий ворог людський – мста, помста.
Це вже активна мста. Чуєте, сто — сотня читається в цьому слові. Всі вже многожди збільшується. МСТА, мені до ста: кожне моє вже збільшується на сто. А що «кожне моє»?
Улюблену фразу українського громадянина : «Ага, ти так!». І ось кожна така фраза збільшується в сто… і прилітає за такі атаки. Причому прилітає з хворов, слабкі ланки. Наприклад, ти хочеш дитини: рік хочеш, два хочеш, п’ять хочеш. А ні! Просто немає. Хочеш ти сім’ю собі благополучну, рік хочеш, два хочеш, п’ять хочеш. А немає сім’ї.
Ще улюблена фраза: «Ти мене не розумієш!» — це теж помста. Зате Вищі сили розуміють, що це – помста, адже коли люди починають ось таким чином атакувати, це вже — неприкритий напад. І Вищі сили не будуть терпіти довго: кожна така заява повертається сторицею. Чуєте, знову «сто»?
Історія людського щастя пишеться більше. Чому? Тому що Вищі сили таким чином кажуть: «Та коли ж ти припиниш повторювати поганий, огидний у своєму житті? Колі ж ти захочеш, камінчик лежачий, встати і полетіти? Та коли ж ти вже будеш сам чути щось від життя, від природи?»
Історія людського щастя пишеться більше. Як? Твоїм особистим болем. Щоб ми почали зцілюватися. Якщо боляче в сім’ї – значить, треба оздоровлювати сім’ю. Якщо боляче в дружбі або без дружби зовсім – значить, треба зцілюватися для дружби. Вчитися, старатися робити, пробувати! І відразу не вийде.
Ми часто подумки думаємо: «Їм би так, тоді б я подивилася б, як вони зрозуміли б мої проблеми або мої печалі». І прилітає….прилітає у виховних цілях. Прилітає більше, щоб ми почали лікувати своє життя там, де боляче. Але не думайте, що вісь цими думками: «так» нікого не дістають. Дістають. І їм дійсно стає так само. Це – атака. Так люди роблять псування, навіть не вірячи в псування: «так!» А ми частенько так думаємо. Ми, наш народ у цій країні люди, які живуть поруч, пліч-о-пліч, яких ми навіть не знаємо. Ми самі іноді зриваємося на такі ж думки, а це – псування або зовсім прокляття. А за це зрозуміло, чому прилітає у відповідь. Тому що Вищі варти простору відновлюють: баланс, все має бути справедливо. Ти жбурнув у кого-то: «так!»… і тобі. Ваги вирівнялися.
5. А п’ятий ворог людський – лінь.
Зараз вимовлю улюблену фразу нашого народу: «Краще взагалі нічого не робити, ніж робити погано» або «Краще нікуди не йти, коли не знаєш, куди йти», «А що робити в цій державі, в цій країні, серед цих людей?» і лежимо в лінивому стані. А як часто ми самі не шукаємо ніяких можливостей? Так кожен день! Ми просто живемо. Ми кожен день не шукаємо ніяких можливостей, не знаходимо для себе ті, що нас поліпшать, ті, що виростять наші життєві процеси.
П’ять ворогів людських. Усе це – види псування. Все це – звичні риси нашого характеру.
Ми спочатку хочемо чогось, потім хочемо рідше, а потім… перестаємо хотіти. У наших предків вважалося, що людина без мрій – людина на дожитті. Саме так, на дожитті, тобто, тобі виділяється стільки грошей, стільки життя, стільки енергії, тільки, щоб ти не помер.
А робити-то що? Якщо ви по-чесному будете самі з собою спілкуватися, тобто, буквально, частіше задавати собі питання: «Навіщо я живу? Навіщо я живу саме так, і не шукаю нічого іншого?», то самі і зрозумієте, що робити.
Наші пращури були мудрими. Чому? Рухом! Скільки можна жити так, як ти дозволяєш собі сидіти сиднем і нічого не робити, вірніше робити, але не благо – бурчати, виправдовуватися, лінуватися? Вони знімали з себе вроки, вони знімали обмови з себе. Якщо треба, то їхали на обряди, не діяли. Для того, щоб десь прибуло, треба щось зробити з собою зробити, з якимись внутрішніми процесами, механізмами.
