Сьогодні річниця Революції Гідності. Рівно рік тому ми навіть не могли уявити, як змінять події Майдану свідомість цілої країни. Рік тому почала писатись новітня історія України, справжня незалежність, ціну якої ми не знали.
Безумовно, змінилася частина суспільства – деякі з нас зрозуміли що крім нас самих ніхто не побудує дому, ніхто не захистить. Ми зрозуміли, що лише від нас залежить те, якою буде Україна.
Незважаючи на постійно зростаючу кількість свідомих громадян на території України постійно проживають та керують нами зрадники, аферисти, пройдисвіти, популісти. Останні вибори до Верховної Ради показали, що ми надалі полюбляємо коли нас годують “лапшею”. Ми хочемо жити краще але не бажаємо думати. Скільки ще Майданів потрібно щоб більшість громадян України стали свідомими патріотами? Адже патріот – це не тільки та людина, яка віддала своє життя та здоров’я за Батьківщину, але і та яка чесно працює, платить всі податки без вийнятку, яка повідомляє правоохоронні органи про порушення закону, яка не дає і не бере хабарів. Патріоти – це самоорганізовані, свідомі люди які вміють боротися за власні права та свободи. І якщо на підприємстві порушуються права працівників, платяться нелегальні зарплати – всі як один повинні встати на захист своїх прав та Держави. Але на жаль в Україні це дивина – ми забули як на початку та в середині 90-х шахтарі та студенти могли змінити державу за місяць. У нас не має сильних профсоюзів – всі вже давно куплені. Працедавцеві вигідно щоб колектив був розділений. Минулого року люди різних професій, думок та поглядів змогли об’єднатися та показати – ми вміємо бути разом!
Революція Гідності – це не початок, це логічне продовження розвитку багатогранного суспільства. Ми повинні навчити наших батьків – ніхто нам не подасть та не нарахує. Лише ти сам володієш своєю долею та долею держави. Революція Гідності показала – шлях до вільної та багатої Європи нас чекає тернистий та довгий.
Ми – громадяни України – повинні врешті стати відповідальними! Ми повинні навчитися думати – краще не вірити тому хто гарного розказує, а тому хто робить та досягає результатів. Краще приділити увагу кандидатам-політикам перед виборами, витратити свій час на роздуми – а не їздити потім на чергові Майдани та війни. Революція Гідності та війна на Сході нашої Держави – занадто велика ціна нашої бездіяльності (тут доречний вислів Вінстона Черчіля : “Поганих політиків вибирають хороші люди, які не ходять на вибори”). Адже вибори у будь-які політичні органи влади – це не вибір між добром і злом. Це – вибір між поганим та дуже поганим. Політика – дуже брудна справа і знайти там справедливість дуже важко.
Побувавши на Майдані в будь-який час ви могли побачити людей, які об’єдналися навколо проблем. Тільки уявімо собі, яка кількість людей була на Майдані – ми зуміли їх накормити, надати доступ до туалетів, змогли їх обігріти та організувати. І це все на такій малій площі! Отже ми вміємо та можемо! Але чомусь після Майдану – не хочемо. На жаль, ми не зуміли змінити свого життя. В державі не ведуться реформи ані медицини, ані правоохоронних органів, ані освіти. Чому у відділі освіти мають бути кондиціонери та відремонтовані кабінети а учні мають навчатися у класах, де навіть не всюди замінені вікна, а в деяких школах ще туалети на вулиці? Чому наші депутати та судді можуть користуватися автомобілями, які навіть близько їм не по кишені?
Тепер ми знаємо ціну життю, дружби та втрат! Знаємо ціну “братерства”, підступності та цинізму. Але найголовніше, тепер ми знаємо чого хочемо!
Ми хочемо все змінити!
Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава. І воля святая!
