Нерішучість уряду та подальше затягування часу у вирішенні проблеми із сепаратистами відверто грає на руку загарбникам. У той час, коли окупанти укріплювали власні позиції у Криму, а на сході та півдні країни розпалювався вогонь сепаратизму, аваківські «соколи» убивали Сашка Білого, влаштовували провокації та намагалися роззброїти націоналістів. Сам же Аваков у цей час сумлінно брав хабарі за нові призначення та удосконалював власні письменницькі таланти у мережі Facebook.
Можна пояснити тиск на «Правий сектор» елементарним страхом перед революційними змінами та новими політичними конкурентами, котрі дбають не про власне збагачення, а про інтереси країни (для кримінально-олігархічних сил це дійсно дуже страшно). Але, зважаючи на масштабність антидержавної діяльності МВС, таких пояснень буде замало.
Україну здають. Здають по шматочках. Спочатку здали Крим. Зараз здають Донбас. Усе це не можна пояснити однією лишень контрреволюційністю нової влади. Цілком очевидно, що складовими нинішнього режиму є люди, котрі безпосередньо відстоюють кремлівські інтереси. Серед них – перший заступник Міністра внутрішніх справ України В. Євдокімов. Саме Євдокімов, а не Аваков фактично очолює МВС. Висновки робіть самі…
Протягом останнього часу одна частина українських громадян вимагала від «Правого сектору» активних дій на сході країни. Інша частина таких дій боялася, бачачи у них «провокацію», «дію на руку Кремля», «підставу для введення військ» і т.д. (до болю знайома риторика, і внаслідок поширеності цієї риторики ми втратили Небесну Сотню, хоч втрат могло було набагато менше, якби українці не бавилися в «мммммирний протест»). Та зараз виникає питання: чи варто вирушати на фронт, якщо у тилу відверто діє п’ята колона Кремля? Ретельно задумаймося над цим питанням і будьмо готовими до рішучої протидії будь-яким ворогам – як зовнішнім, так і внутрішнім!
