Цими тижнями Башкортостан і всю рф сколихнули масові виступи, перші після всеросійських антивоєнних акцій березня 2022-го і протесту в Дагестані вересня того року. Попередні заворушення видавалися очевидними, оскільки були викликані шоком війни і подальшою мобілізацією. Сьогодні натомість ситуація для російської влади складніша і небезпечніша
Джерело: Defence Express
За два роки російське суспільство зжилося і звиклося до СВО. Ці три невеселі літери перестали бути самостійним тригером протесту. Останній тепер генерують окремі соціально активні верстви населення (дружини-удови-матері мобілізованих). Окрім цього, російську “стабільність” порушує супутня несправедливість як-то: затягування демобілізації, нестача у мобілізованих амуніції чи внесення вбитих на війні росіян до списків зниклих безвісти, з відповідними фінансовими втратами. Але ці чинники поки не здатні каналізувати локальні “загоряння” у всеросійську “пожежу”.
Масова акція в Башкортостані принципово відрізняється від форм раннього військового протесту. Кілька десятків тисяч жителів Баймака вийшли з вимогою звільнити місцевого активіста Фаїля Алсинова, засудженого до чотирьох років позбавлення волі. Люди зважилися на відкрите силове протистояння із представниками влади під політичними гаслами “Свободу!” і “В об’єднанні сила!”.
Протест підігріла стаття Кримінального Кодексу, за якою засудили Алсинова: “розпалювання ненависті на міжнаціональному ґрунті” (ч.1 ст. 282 КК). За версією слідства, активіст виступив із промовою башкирською мовою, що містить висловлювання, в яких негативно оцінюються жителі Кавказу, Середньої Азії та вірмени.
Влада свідомо змістила акценти, оскільки Алсинов гранично чітко виступив на захист прав рідного башкирського народу від зазіхань некорінних представників. Зокрема, в квітні 2023-го на сільському сході в Ішмурзіно, мешканці якого протестували проти варварського золотовидобутку, Алсинов закликав чоловіків “прийти до віри і захищати свої землі”. Він також заявив: “Вірмени поїдуть на свою батьківщину, “кара халик” – до себе, росіяни – у свою Рязань, татари – у свій Татарстан. Ми не зможемо переселитися, у нас немає іншого дому, наш дім тут!”
Вибір обвинувальної статті показує наскільки Москва боїться зростання сепаратистських настроїв у регіонах. Це припущення підтверджується жорстокістю, з якою силовики придушили акцію протесту в Башкортостані, яка огризалася у відповідь одними лише сніжками.
Алсинов, найімовірніше, не збирався бити в причинне місце путінського режиму, але вдарив, непрямо висловивши меседж, що давно зріє в багатьох республіках рф. Його вистачило, щоб підняти до 20 тисяч раніше аполітичних громадян.
У різні часи ця думка актуалізувалася під гаслом: “Досить годувати Москву” у вигляді сепаратистських настроїв у Якутії-Саха, Тиві, Хабаровському краї, на інших територіях. Алсинов висловився делікатніше, але зі збереженням суті процесу, що відбувається.
Політичний струс у Башкортостані загрожує режиму Путіна значно більш руйнівними наслідками, ніж розрізнений і навколовоєнний протест. Адже той фокусується на малозначущих темах і супутніх явищах, не торкаючись головної суті – злочинності й безглуздості війни.
Натомість у регіональному фокусі проблеми є ближчими і відчуваються болючіше. А значить до людей рано чи пізно прийде розуміння того, що за свою правду варто боротися. Башкортостан це довів. Неприйняття центральної влади і можливість прямого опонування їй може стати загальним трендом різних протестних груп у регіонах рф. У такий спосіб може бути досягнуто кумулятивного ефекту, що формує росії глобальний порядок денний – зміну політичного режиму.
Залучення територій і регіональних еліт до протесту не обов’язково відбуватиметься під політичними гаслами. На місцях достатньо гострих проблем, здатних спонукати до першого протесту. Це і тотальна бідність, і катастрофа житлово-комунальної сфери, і варварське винищення природних ресурсів, і мобілізація з територій за ознаками геноциду…
І вже наступні кроки наливатимуться політичним протестом. Адже до людей прийде розуміння того, що єдина причина їхніх лих – несправедливість центральної влади до територій, які формують значну частину національного багатства рф. Саме через це в поселеннях газовидобувних регіонів немає газу, а нафтовидобувних – життя. А отже, найбільш зрозумілим і прийнятним на цьому цивілізаційному етапі може виявитися старе добре гасло: «Досить годувати Москву»! І тоді життя в рф заграє по-справжньому яскравими фарбами.
