Авторські статті

Чи має право народ убивати своїх правителів?

«Право на спротив гнобленню» – це право громадян будь- якими засобами захищати належні їм права та свободи. Це право є природним правом і не вимагає жодного підтвердження нормами позитивного права.

У більшості сучасних країн в конституціях проголошується народний суверенітет, який визначає, що єдиним джерелом влади в державі є народ і, отже, саме народ має право на повстання та здійснення спротиву узурпації влади або її зловживанням особою чи групою осіб.

Людська історія знає безліч прикладів, коли дана проблема виникала у всьому її трагічному обсязі. Обґрунтування права на спротив гнобленню бере початок в античному праві як «тираноцид» (вбивство тирана). Визначення: «тиранія» (????????) та «тиран» (????????) вперше зустрічаються в поета Архілоха – де однією з характерних рис тирана вважається його прагнення не до загальної користі, а до своєї особистої вигоди, а також перевищення владних повноважень.

Тиран, на думку античних філософів, не мав права вмерти власною смертю. Здійснити «тираноцид» (тобто ритуальне “вбивство тирана”, який не справляється зі свою місією) – було історичним обов’язком народу.

Це не так вже і абсурдно. Якщо людина є правителем, то вона повинна адекватно виконувати свої функції – реалізовувати історичну волю народу. А якщо правитель ухиляється від виконання своїх функцій, забуває про інтереси народу, то тоді мова вже йде про «тирана» та «узурпатора» (фіктивного правителя). І тоді на нього закономірно насувається тінь тираноцида.

«Кривава мантія, слизький зашморг, отруєний келих, лють повсталої юрби, задушлива подушка придворного – така є доля тирана у всі часи».

Сергій Чаплигін.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

12 коментарів

  1. Убивать своих правителей – не право, а обязанность, если они над ним издеваются!

  2. Є у правовій теорії поняття “неправового закону” коли сам закон (чи рішення) прийняті у відповідності до легальної процедури, але суперечать самим принципам права (гуманізму, рівності всіх перед законом та інше). Скажімо, ще греко-римська цивілізація, на основі досягнень якої побудована вся правова система західного світу, грунтувалась на уявленні про право як про справедливість, сформульованого Цельсом – ius est ars boni et aequi, що означає “право є мистецтвом доброго та справедливого”, а виходячи із цього, є фактом нетотожність права і закону і можливість виникнення неправового закону, щодо якого Блаженний Августин говорив: “lex iniusta non est lex” – несправедливий закон і не закон зовсім”. Прикладом цього є аргументи обвинувачених у Нюрбернзькому процесі: вони виконували закони своєї держави та накази на їх підставі. Тому їх осуджували не за внутрішнім законодавством, і не за міжнародними договорами (які не були ратифіковані Німеччиною), а саме відповідно до загальних принципів права. До речі, у цьому якраз відмінність між лібелальною і позитивістською правовою концепцією (остання характерна для держав тоталітарних і авторитарних) – при позитивістському підході закон встановлюється сувереном, але сувереном не є народ, а є держава. Тому будь-яка несправедливість не є підставою для визнання нормативно-правових актів нікчемними. От і виходить, що водорозділ тут проходить так: верховество ПРАВА і ліберальних підходів у праві, верховенство демократії – і верховество ЗАКОНУ, часто неправового, тоталітаризм, обмеження прав народу і особистості, пріоритет держави над громадянським суспільством. І якщо ми стоїмо на демократичних засадах і у правовому полі – неправові закони є нелегітимними. Тому не треба вважати слід за провладними “юристами” (які не те що не науковці у правовій сфері – і юристи, як правило, посередні), що все, що відбувається – є на грані правового поля. Навіть якщо прийнятим законам и судовим рішенням якісь дії суперечать – це абсолютно відповідає самій правовій доктрині західного права і ліберальній теорії прав людини і громадянина. Інший аспект – те, що право народу на опір диктатурі і терору – очевидне конституційне право, що випливає як з принципу недопустимості узурпації влади, так і з огляду на тотальні порушення всіх без вийняткуправ і свобод людини і громадянина. А будь-які обмеження цього права є нікчемними як такі, що суперечать нормам Конституції України, котра має найвищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів України. У Декларації Незалежності США є прекрасні рядки, котрі якнайкраще підходять сьогоденню України: “Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідбірними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя; що уряди встановлюються між людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а влада урядів походить із згоди тих, ким вони управляють; що в кожному випадку, коли якась форма правління стає згубною для такої мети, народ має право змінити або скасувати її і встановити новий уряд, спираючись на такі принципи та організовуючи його владу в такі способи, які видаються народу найдоцільнішими для осягнення своєї безпеки і щастя. Розважність, звичайно, підказує не змінювати здавна встановлені уряди з дрібних і минущих причин; згідно з цим цілий досвід свідчить, що людство воліє радше терпіти, поки лихо стерпне, ніж виправляти лихо скасуванням звичних форм. Проте, коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення тієї мети, виявляє намір підпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тоді народ має право та обов’язок повалити такий уряд і встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому”. Справжня незалежність не може бути поза цією формулою. Добре б було, якщо б ми доносили це до громадськості, тому що зараз складається враження, що опозиціонери наче частково погоджуються із владними опонентами: так, ми граємо не в правовому полі, але ж що з вами вдієш. Ні, якщо закон неправовий – то керуються Духом, а не буквою закону (до речі, це використали при переголосуванні в 2004). Вийшла ціла стаття, але нехай. Сподіваюся, це буде корисно.

  3. Народ и есть Власть! А чмо в правительстве только наемники…Они сейчас присосались и воруют, подстроили закон под себя и сами уничтожают людей…Но СКОРО им прийдет большой пушистый зверек

  4. Журналист просто напомнил ход истории тем, кто забыл или не знал вовсе. А вот мы очередной раз будем её свидетелями. И только потом сможем опровергать или подтверждать что-либо.

  5. Народ ставит управленцов к власти и если он ими недоволен, они его не слушут, воруют и травят в Судах народ….То Мы (Народ) Обязаны это правительство и власть не просто снять а поступить с ними как считаем нужным….по всей строгости и без воровских судов и мусоров

  6. “Це не так вже і абсурдно. Якщо людина є правителем, то вона повинна адекватно виконувати свої функції – реалізовувати історичну волю народу. А якщо правитель ухиляється від виконання своїх функцій, забуває про інтереси народу, то тоді мова вже йде про «тирана» та «узурпатора» (фіктивного правителя). І тоді на нього закономірно насувається тінь тираноцида.”

    Правителем стал только благодаря фальсификациям и продажности прыщавого.
    Нет тут никакой историчной вори народа. Народ нагнули как всегда.

    Насчет того, что кто-то там ухиляється – тут прямая дорога на третью ходку.
    Вот тогда народ баяны рвать будет месяц.

  7. Если побьют этого журналиста – ничего не буду иметь против. Они сами нагнетают агрессию и сыпят злобой против других…

    1. Убивать? Насколько я понимаю, убивать можно только в целях самозащиты. Отправить в тюрьму пожизненно, наиболее подходящий вариант имхо. Плюс сделать это через суд присяжных, с помощью зарубежных судей или Гааги. Потребовать доказательств законного получения всех сумм. И за воровство в особо крупных размерах – на нары. Убийство больше смахивает на дикость и средневиковье. К тому же гопники все на свобободе.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

4 × 1 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.