Позитивна психологія запевняє: удачу можна залучити на свою сторону. Як зробити так, щоб нам частіше щастило? Пояснює психолог Філіп Габійє, автор книги «Похвала удачі».
Удача – це і об’єкт жадання, і предмет забобонів. Так, вважається, що існує два типи везунчиків: ті, хто «колекціонують» сприятливі випадки просто тому, що народилися під щасливою зіркою, і ті, на кого подарунок звалився з неба (лотерейний виграш, доленосна зустріч, незрозуміле одужання…).
Психолог Філіп Габійє вважає, що цей постулат потребує доповнення, інакше ми залишимося в рамках магії і фаталізму. «Дійсно, випадкове везіння зустрічається, але є й інший вид удачі, яку можна «підштовхнути» і культивувати, і така удача доступна всім».
Цей підхід відповідає поглядам Річарда Вайзмана (Richard Wiseman), психолога з британського Хертфордширского університету, фахівця з «фактору успіху»*. Вивчення сотень щасливих людей дозволив йому встановити, що існує два види удачі: пасивна (виграти в лото) і психологічна, яка виникає в результаті вольового рішення, усвідомленого формулювання особистої позиції. Інше його відкриття полягає в тому, що удача іншого виду може поновлюватися, чому психолог і називає її «довготривалої удачею».
І той, і інший вид удачі має п’ять складових, вважає Вайзман: своєчасна зустріч (правильний чоловік в потрібний момент), ключова інформація, яка не до речі, відкритість новому (можливість придбання позитивного досвіду), несподіваний запит і доленосна подія, що порушує звичний плин життя.
«Щоб продовжити удачу, – уточнює Філіп Габийе, – потрібно підготувати грунт, в якій зерна сприятливих можливостей зможуть розвинутися і зміцнитися». Це можливо, тільки якщо ми зможемо засвоїти наступні чотири установки.
1. Поставити завдання
«Щоб генератор удачі заробив, він повинен бути запрограмований і відрегульований в залежності від подібного нами напрямку, – стверджує психолог. – Тоді він додасть сенс тім подіям, які з нами відбуваються, і «згенерує» удачу: саме наші цілі, які забезпечують роботу генератора, дозволять нам її знайти».
Канадський психолог Альберт Бандура, відомий своєю концепцією самоефективності, пишучи майже 30 років тому: «Наша людська природа частково керується тим вибором особистих цінностей і норм, що ми робимо. Механізми того, в чому ми бачимо свою цінність як особистості, почасти визначають вплив наших зустрічей на напрямок нашого соціального розвитку». Так, якщо немає завчасно ясною інтенції, немає і тривалої удачі. Це не означає, що треба починати з детального планування проекту. Мова йде скоріше про те, щоб визначити свої бажання, відчути, в якому напрямку хотілося б розвивати своє життя, який вкласти в неї сенс.
Позитивна інтенція – це квінтесенція життєво важливих бажань, щоб визначити їх, потрібно зрозуміти, що дає нам відчуття внутрішнього розквіту, що може стати рушійною силою всього життя. «Що висловлюється в мені? В чому я вимагатиму, чого хочу?» Ось ті питання, які ляжуть в основу нашого шляху до успіху. Потім кожному належить конкретизувати свої очікування, надати плоть своїм намірам: завести щоденник, отримати освіту, зустрітися з тими, чиї бажання схожі на наші.
2. Відкритися світу
Це означає бути внутрішньо готуємо помітити нове, максимально сприйняти те, що відбувається навколо нас. «Це загальна установка на уважність і постійне пильнування, що дозволяє нам вловити цікаву інформацію, миттєво побачити перспективи нового знайомства, спрямувати енергію в певному напрямку.
Таким чином ми багаторазово підвищуємо наші шанси, незалежно від того, чи вважаємо ми себе причетними до появи цих можливостей чи ні». Роблячи годину від годині паузу, щоб відключитися, ми дозволяємо працювати нашої інтуїції і звільняємося від влади супротивників удачі – рутини і автоматичного мислення.
3. Використовувати невдачі
«Найщасливіші не позбавлені від ударів долі або несподіваних неприємностей, але вони вміють ефективно та з довгостроковим результатом «переробляти» свої невдачі, – продовжує психолог. – Не віддаючись на волю гніву, печалі або злопамятності, вони шукають в собі причини невдачі, знаходять правильну оцінку, враховуючи обставини, і, нарешті, піддають свій провал «вторинної переробки». Для початку вони відокремлюють випадкове чи закономірне від того, за що вони самі (нехай частково) несуть відповідальність. «Вони також можуть парадоксальним чином виявити у самому серці своєї невдачі зародки удачі, адже майже завжди все могло бути гірше».
Нарешті, вони задаються єдиним значущим у такій ситуації питанням: що я можу винести з цієї халепи? Або, інакше кажучи, як і за яких умов я зможу перетворити її в щось позитивні? Як мені зараз поступити, щоб обернути її на свою користь? Чого мене навчило це подія? Як я можу використовувати ситуацію, щоб зустріти нових людей, отримати нову інформацію, відкрити нові світи?
Останнім етапом «переробки» стає «перезапуск» генератора шансів, з тім щоб він зумів тепер відкрити нові двері, знайти інші шляхи. Зайнятися новою справою, відновити стосунки із старими знайомими, приймати і посилати запрошення, збирати інформацію на хвилюючу нас тему… Кожному доведеться самому знайте спосіб впустити свіжий вітер у свій світ і додати в свою удачу нові інгредієнти, як би вони не називалися – своєчасна зустріч, ключова інформація, новий світ, несподіваний запит…
4. Стати талісманом для інших
«Удача – це інші», – стверджує Філіп Габійє. Чим ширша мережа наших особистих контактів, чим більше тих, з ким ми знайомі, тим вище ймовірність того, що з нами станеться щасливий випадок. Річард Вайзман уточнює: щасливим людям «владі значною сподіватися, що їхні стосунки з іншими будуть плідними». За умови, звичайно, що, вступаючи у відносини, ми виявляємо великодушність, увагу до іншого і надаємо послуги безоплатно, інакше знайомства зводяться до корисливого і эгоїстичному поповнення списку контактів. Вісь чому крім зв’язків як таких нам потрібна енергія дарування собі, інакше основу для тривалого везіння закласти не вдасться. Це означає, що ми самі повинні стати для інших талісманами, приносити їм удачу.
«У любові, знанні і удачі є щось спільне: вони створені, щоб безперервно циркулює в суспільстві, зв’язку язувати людей і створювати загальнолюдські цінності, – стверджує психолог. – Щоб приносити удачу іншим, достатня приділити їм увагу і час, бути готовими їх вислухати. Повідомити співрозмовнику важливі відомості, відкрити йому нове поле можливостей, але також бути поруч у разі невдачі, щоб допомогти звернути її шанс для зміни на краще». Проявляючи співчуття і солідарність, ми не тільки забезпечуємо собі запас майбутніх успіхів, але і наповнюємо життя змістом і глибиною, спростовуючи сумно відому аксіому «Людина людині вовк».
