Європейська комісія ввеле зміни майбутнього порядку в’їзду до країн Шенгенської зони. Зокрема, введено плату за перетин кордону.
Зміни стосуватимуться держав, що отримали безвізовий режим.
Навіщо ЄС ввів ці зміни?
Європейський Союз, по суті, скопіював досвід США (система ESTA діє з 2008 року, стала обов’язковою з 2009 і платною – з 2010 року) та Канади (система ETA, працює з 2013), що також запровадили електронну авторизацію для “безвізових” держав.
В ЄС не приховують, що впровадження EITAS до певної міри стало відповіддю на американське нововведення. Адже європейські громадяни, які до того літали до США без віз, тепер стикнулися з потребою платити “в’їзний збір” і були не дуже раді з цього.
Саме через це кілька місяців тому лунала думка, що вартість авторизації складе 14 доларів – саме стільки коштує реєстрація в американській системі.
Але зрештою ідея “відповісти США” відійшла на другий план, і це підтверджується досить низькою вартістю авторизації – 5 євро на 5 років. Таку суму можна назвати символічною.
Для порівняння, авторизація в США коштує $14 на 2 роки, в Канаді – 7 канадських доларів на 5 років.
Може виникнути питання – а навіщо взагалі ця символічна оплата?
Невже ЄС не може зробити систему безкоштовною? Відповідь проста – ні, не може. Справа не лише у її вартості (яка оцінюється більше ніж у 200 млн євро) і не лише у коштовності її роботи (адже для роботи системи потрібен новий орган зі штатом співробітників).
Є також інша небезпека.
Якщо реєстрація буде безкоштовною, ніхто не зможе стримати вал заявок до системи. Можна буде “заради жарту” подати за день сотню тисяч заявок від вигаданих громадян – і працівники нової системи не впораються з їх обробкою.
Всеж, слід зачекати:
По-перше, треба зважати, що ця система ще не працює. Для її запуску потрібно розробити програмний комплекс, створити новий орган, що опікуватиметься наданням дозволів тощо…
По-друге, вона діятиме лише для безвізових країн (але ми маємо підстави сподіватися, що Україна скоро увійде до їх переліку).
Нині в Брюсселі розраховують, що нова система стане до експлуатації з 1 січня 2020 року.
Але для цього необхідно, щоби законодавчу пропозицію (яка, до речі, ще навіть не готова!) в 2017 році схвалили Європарламент та Рада ЄС. Якщо ж затвердження законопроекту або технічна розробка системи затягнеться, термін її запуску буде перенесений.
