Церква у жодному разі не дискримінує осіб, які мають будь-які розлади у сфері сексуальної ідентифікації, тому що ці порушення можуть бути набуті – чи то внаслідок якоїсь травми, чи є наслідком нездорових стосунків тощо. Водночас Церква таким особам, як і всім іншим, виявляє правду, хоча б таку, що практикувати ці тенденції – це гріх, що знищує людину. Поки вчення Церкви в таких делікатних моральних питаннях є зрозумілим і однозначним, ті особи, які хочуть бути вірними своєму християнському покликанню, борються, щоб жити в чистоті. При цьому вони користуються духовною чи терапевтичною допомогою, – каже о. Роман Лаба, паулін, директор Всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископату України.
Чому єпископи України зробили такий сміливий крок, яким є братерський докір єрархам з Німеччини?
На початку хочу зазначити, що згаданого листа надіслала Комісія у справах душпастирства родин при Єпископаті України до подібної установи при Єпископаті Німеччини. Нашу комісію очолюють: єпископ Радослав Змітрович та єпископ Ян Нємєц. Ініціативу підтримав голова Єпископату єпископ Броніслав Бернацький та віцеголова Архиєпископ Мечислав Мокшицький.
Причиною цього виступу є Євангеліє та почуття відповідальності за Церкву. У листі цитуються слова апостола Павла про Церкву як Містичне Тіло Ісуса Христа: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени» (1 Кор. 12, 26). Тож те, що відбувається в Німецькій Церкві, впливає на все Тіло Церкви. У перші століття християнства це почуття відповідальності за Церкву було дуже сильним. Наприклад св. Ігнатій Антіохійський під час своєї подорожі до Риму, де пізніше помер мученицькою смертю, писав листи до Церкви в Ефесі, Магнезії, Траллесі, Римі, Філадельфії та Смірні, писав до місцевих Церков, які мали своїх єпископів, і все ж Ігнатій, єпископ Антіохії, відчував обов’язок духовної опіки за них і за всю Церкву.
Схоже, сьогодні бракує подібного ставлення. Багато християн переконані, що те, що відбувається в Німеччині, може бути не правильним, але це справа Німеччини. Це не так! Це справа Церкви. Основним закликом єпископів є охороняти депозит віри та дбати про Тіло Церкви. І якщо в деяких частинах Воно хворіє, то інші не можуть сказати: «Нас це не хвилює» Св. Іван Золотоустий, коментуючи слова апостола Павла про Містичне Тіло, говорить, що коли людина стане ногою на колючку, то голова нахиляється, щоб руки вийняли колючку. Мовчати про ситуацію, що панує в Церкві в Німеччині було б щось на кшталт «Не може око руці сказати: «Ти мені непотрібна!» Чи голова ногам: «Ви мені непотрібні!»» (1 Кор. 12, 21). Я думаю, що той самий Дух, який надихнув апостола Павла, надихнув і наших єпископів, відповідальних за душпастирство родин в Україні.
Єпископи України використали багато цікавих аргументів. Наприклад, вони кажуть, що через «нові дороги Церкви в Німеччині» також під загрозою перебувають душі українських католиків, особливо тих, хто страждає від гомосексуальних схильностей. Як це зрозуміти?
У жодному разі Церква не дискримінує осіб, які мають будь-які розлади у сфері сексуальної ідентифікації, оскільки ці розлади можуть бути набуті внаслідок якоїсь травми або є наслідком нездорових стосунків тощо. Водночас Церква таким особам, як і всім іншим, виявляє правду, хоча б таку, що практикувати ці тенденції – це гріх, що знищує людину. Поки вчення Церкви в таких делікатних моральних питаннях є зрозумілим і однозначним, ті особи, які хочуть бути вірними своєму християнському покликанню, борються, щоб жити в чистоті. При цьому вони користуються духовною чи терапевтичною допомогою
За кілька днів після того, як Комісія у справах родини при Єпископаті Німеччини написала, що нібито гомосексуалізм є однією з «нормальних форм сексуальної схильності», це повідомлення потрапило до засобів масової інформації України, особливо різних лівих порталів, і посіяло багато плутанини в головах наших вірних. Як це можливо, щоби питання, які Святе Письмо чітко оцінює як негативні та грішні (якщо йдеться про дії), німецькі душпастирі та експерти місцевої комісії вважають «нормальною схильністю»!? Такі твердження суперечать Святому Письму, документам Магістеріуму та Катехизму Католицької Церкви. Особливо зрадженими почувалися ті католики, які несуть тягар гомосексуальних схильностей і борються за свою чистоту. Дотепер вони отримували надію та відвагу від Церкви. Однак, коли почули, що деякі душпастирі Німецької Церкви проповідують щось інше, цей факт сильно похитнув їхню віру. Деякі з них попросили нас уточнити це питання. Ось чому згаданий лист був скерований, а найближчим часом буде скерований ще один лист, але вже до віруючих в Україні, нагадуючи про те, що в цих питаннях вчення Церкви залишається тим самим, оскільки «Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13, 8 ).
У «братньому докорі» було також зазначено, що німецькі єпископи якось протягують руку допомоги… пропагандистам ЛГБТ-ідеології чи гендерної ідеології, яку нещодавно засудив різкими словами Папа Франциск. Що саме мали на увазі автори цього звинувачення?
Українські ліві ЗМІ, що підтримують гендерну ідеологію та середовища ЛГБТ почали демонструвати позицію Німецького Єпископату (не роблячи різниці між Комісією та Єпископатом) як революційну зміну, як взірець для всієї Церкви. Водночас ті ж ЗМІ показали Церкву в Україні як відсталу, що дискримінує так звані ЛГБТ-спільноти. Наприклад, ЛГБТ- Центр правової допомоги «Наш світ» з Києва опублікував на своїй інтернет-сторінці таке повідомлення: «У той час, коли українські Церкви з ненависним запалом борються за своє святе право дискримінації та поширення ворожнечі до ЛГБТ, Конференція Єпископату Німеччини вирішила переглянути вчення Церкви про гомосексуалізм, сексуальну моральність як таку, а також таїнства священства та шлюбу. Після консультацій минулого тижня в Берліні голова Комісії у справах шлюбу та сім’ї Конференції Німецьких Єпископів оголосив, що єпископи погодилися з твердженням, що гомосексуалізм – це «природна форма ідентифікації людини».
Чи католики в Україні стежать за процесом так званої Синодальної дороги в Німеччині? Що ще – окрім сфери сексуальної моральності – може викликати в них занепокоєння?
Деякі з них стежать за процесом Синодальної дороги. Найчастіше це люди, які беруть участь у житті Церкви, належать до різних рухів та спільнот. Окрім сфери сексуальної моральності, є й інші проблеми. Перша тема, що стосується цього процесу, – це огляд способу здійснення влади в Церкві. Може виникнути спокуса відійти від єрархічної системи в напрямку демократії, характерної для протестантських громад. Сам процес Синодальної дороги відбувається дещо окремо від Церкви. На цю небезпеку вказували: кардинал Марк Уелле та сам Папа Франциск. Дискусії про скасування целібату викликають занепокоєння, хоча вони не належать до догматичних справ, однак є дуже важливим знаком священичої посвяти. І ще більше хвилюють дискусії довкола дияконату та жіночого священства. Незважаючи на те, що Вчительський Уряд Церкви рішуче висловив свою думку з цього приводу, це питання обговорювали на Синодальній дорозі.
Як ви вважаєте, чи докір єпископату України візьмуть до уваги в Німеччині? Чи буде реакція?
Схоже, Церква в Німеччині, а також її душпастирі, перебуває під сильним тиском неомарксизму. В Україні (думаю, також і в Польщі) маємо на це вакцину, тому що ми пережили десятиліття марксизму в найжорстокішій, тоталітарній формі. Молимося за Церкву в Німеччині, бо багато матеріальної допомоги завдячуємо місцевим католикам. Завдяки їхній підтримці ми побудували багато церков та душпастирських будинків. Ми про це не забули і крім молитов ми подякували за цю допомогу в нашому листі. Однак не можемо мовчати, бо тоді будемо співучасниками зіпсуття. Мені складно сказати, чи візьмуть до уваги цей лист. В якійсь формі напевне. Але в мене немає великого оптимізму з цього приводу. Я сподіваюся, що наш лист якось додасть сміливості та заохочення єпископам, які є вірними Одкровенню та які б’ють на сполох. До них, безумовно, належать: кардинал Герхард Мюллер, кардинал Райнер Марія Велькі з Кельна та єпископ Рудольф Водерхолцер із Регенсбурга. Сподіваюся, що цей лист пробудить турботу про Вселенську Церкву в інших Єпископатів. Молюся, щоб єрархи мали розрізнення і мужність відстоювати віру.
Знаємо, що 17 грудня українські католики та православні зібралися перед Верховною Радою в Києві, щоб протестувати проти ЛГБТ-ідеології. Це була реакція на голосування парламентарів, оголошене в цей день щодо «Закону 0931», також відомого як «Закон протидії дискримінації». На думку всіх українських християн, це повинно підірвати конституційне право на свободу слова. Як на це відреагували римо-католицькі єпископи?
Єпископи підтримали ініціативу католиків-мирян, які прийшли до Верховної Ради з протестом, а також молитвою. Наші душпастирі взяли участь в удосконаленні цього закону. Всеукраїнська Рада Церков, якою цього року керує Віталій Кривицький, ординарій Києво-Житомирської єпархії, провела низку консультацій з юристами і надіслала до парламенту свої пропозиції. Йдеться загалом про те, щоб у висловлюваннях на теми, порушені в законі (наприклад, гомосексуалізм) Церква могла висловлюватися не тільки під час богослужінь і катехези (цього закон не забороняє), але і в часі публічних дебатів, а також, щоби могла вільно проголошувати Євангеліє і не була засуджена за дискримінацію.
