Тут саме той випадок, коли треба дивитись на об’єктивні дані, а не “магію цифр”
Сьогодні в ніч на 14 квітня 2024 року Іран завдав по Ізраїлю масований удар, котрий по факту тривав 5 годин, і для якого було задіяно загалом 130 дронів-камікадзе Shahed-136, 120 балістичних ракет та 30 крилатих. З посиланням на заяву прес-служби ЦАХАЛу різні ЗМІ вже пишуть про те, що ефективність перехоплення повітряних цілей в даному випадку склала небачені досі 99%.
При цьому відзначається, що переважна більшість засобів повітряного нападу, випущених Іраном, були збиті ще на підходах до території Ізраїлю, і що для перехоплення задіювались також засоби протиповітряної оборони союзників, зокрема США, Великої Британії та Саудівської Аравії.
Втім, тут саме той випадок, коли не варто захоплюватись “магією цифр”, а варто дивитись таки на об’єктивні дані, щоб тверезо оцінити ці події минулої ночі. І почати тут варто із того, що можливо цифра про 99%-ефективність перехоплення може бути цілком завищеною
Якщо б показник на 99% справді відповідав би дійності, то тоді була б мова про те, що Ізраїлю та його союзникам не вдалось би перехопити всього три ракети та/або “Шахеди”. Але ж тут мова про дещо більшу цифру: стверджується, що із 30 крилатих ракет Ірану було перехоплено 25; і що не названа кількість балістичних ракет таки упала на території авіабази “Негев” ВПС Ізраїлю, завдавши там “незначної шкоди”. Із цього уже випливає, що фактичний показник ефективності збиття може бути дещо нижчим, 95% або навіть 90%.
Коректним тут буде порівнювати не тільки формальний показник, скільки було збито, треба також дивитись і умови, в яких ця кількість засобів повітряного нападу була збита, і що при цьому використовувалось. Наприклад, західні ЗМІ пишуть, що саме на США припадає по збиттям 70 дронів та 3 балістичні ракети від Ірану, з чого випливає, що на американські сили припадає мінімум до 25% всіх перехоплених цілей.
При цьому є підстави припускати, що від американського флоту на перехоплення працювали в першу чергу есмінці, оснащені зенітними ракетами типів SM-2 та SM-6. Якщо це припущення вірне, то виходить, що ВМС США тут пішли шляхом монструозного перекосу в співвідношенні “вартість/ефективність”.
Зенітна ракета типу SM-2 має “внутрішню” ціну в 2 мільйони доларів за одиницю та призначена для перехоплення аеродинамічних цілей на дальності 160 кілометрів та на висоті до 15 кілометрів, SM-6 – має “внутрішню” ціну в 4 мільйони доларів за одиницю, призначена для перехоплення навіть балістичних ракет на дальність до 370 кілометрів.
Щодо Великої Британії – зазначається, що з її сторони для перехоплення іранських дронів-камікадзе залучалась винищувальна авіація, і це є розумним кроком в плані “вартість/ефективність”. Щодо Йорданії, котра проголосила “закриття повітряного простору” в очікуванні удару по Ізраїлю – тут мова могла йти скоріше про політичний крок, найбільш потужним ЗРК в розпорядженні йорданської армії є лише MIM-23 Hawk.
Також повідомляється, що для збиття іранських ракет та “Шахедів” залучались навіть засоби ППО Саудівської Аравії, для опису яких ми присвятимо один із наступних оглядів. Власне, як і про систему протиповітряної оборони Ізраїлю ми також окремо розповімо.
Крім того, якщо деталізувати оперативні умови, в яких відбувалась ракетна атака Ірану по Ізраїлю в ніч на 14 квітня цього року. По-перше, Тегеран анонсував сам удар ще задовго до проведення, і постійно через свої пропагандистські ресурси про це нагадував. Для порівняння – це якби про свій черговий удар по нашій енергетиці РФ починала попереджати ще за 2-3 тижні до самого обстрілу, при чому підключаючи своїх топ-пропагандистів.
Наступна деталь – Іран запускав свої “Шахеди” з глибини своєї території, дальність запуску оцінюється мінімум в 1100 кілометрів; ракети або дрони також запускались (за деякими повідомленнями) із території Ємену та Іраку.
Іранська крилата ракета Quds-3, зображення з відкритих джерел
Ці всі фактори дали тривалість польоту засобів повітряного нападу до Ізраїлю аж в кілька годин, що і дало насправді дуже багато часу на ефективну відповідь в плані протиповітряної оборони.
Якщо виходити із всього вищевикладеного, то можемо побачити, що хоча цифри в 300 ракет та дронів і “99-% ефективність” можуть вражати уяву, насправді навіть це все менш складніше, аніж кожна із масованих ракетно-дронових атак РФ, які успішно відбивають Сили оборони України.
