Іран для удару по Ізраїлю цілком може спробувати використати тактику ХАМАС з продавлюванням протиракетної оборони за рахунок масовості
Джерело: Defence Express
Після погроз Ірану завдати удар по Ізраїлю у відповідь за знищення консульства у сирійському Дамаску, вже з’явились прогнози та попередження, що Тегеран це зробить протягом двох найближчих діб до 14 квітня, чи навіть сьогодні.
В цій ситуації це цілком може бути початком дистанційної війни між країнами, що не мають спільного кордону та розділені 1000 км. Й тому ракети цілком можуть летіти через Ірак, Сирію, Йорданію чи Саудівську Аравію. При цьому в обидва боки.
Але першим удар може завдати саме Іран. Для чого у його арсеналах дійсно є далекобійні засоби. Удар цілком може бути завданий Іраном лише з власної території, хоча це сумнівно з огляду на те, що Корпус вартових Ісламської революції без жодних перешкод діє у Сирії, бо має в арсеналі ракети з дальністю понад 1000 км.
Зокрема головною серійною іранською ракетою з дальністю, за оцінками, 1300 км є Shahab-3, яка базується на північнокорейській Hwasong-7, яка своєю чергою заснована на радянській Р-17, більш відомій, як за натівською класифікацією як Scud. Вага бойової частини може становити від 760 до 1200 кг. Кількість таких ракет в Ірану не відома, але кількість пускових оцінюється у межах від декількох десятків до півсотні.
Shahab-3
На основі Shahab-3 в Ірані були створені її більш далекобійні варіанти, зокрема Ghadr-1, який вже має доведену дальність у близько 1700 км та бойову частину, за оцінками, у 750 кг. Цією ракетою вже били по Ізраїлю, але не Іран, а єменські хусити, яку отримали доволі вагому кількість різноманітних іранських ракет. Це сталось наприкінці жовтня 2023 року і разом з тим стало першим використанням найвищого ешелону ПРО Ізраїлю Arrow 3, який перехопив ціль.
Але окрім цих балістичних ракет Іран може завдати удар зі своєї території крилатими ракетами Soumar, що заснована на радянський Х-55. За оцінками її дальність може становити 2000-3000 км, а розмір бойової частини, скоріш за все, відповідає оригінальній та може становити до 400 кг. Але на відміну від оригіналу Soumar може запускатися з наземних пускових, при цьому доволі примітивних.
Soumar
Окрім ракет Іран також має далекобійні дрони-камікадзе, при цьому не лише відомі Shahed-136 з оціненою максимальною дальністю у 1000 км, а й Arash-2 (Kian 2) із задекларованою дальністю у 1600 км. А якщо пуски будуть здійснюватися з території Сирії, то мова піде і про балістичні ракети назви яких також добре відомі в Україні – Fateh-110 та Zolfaghar.
Arash
Також вочевидь в Ірані цілком розуміють можливості ізраїльської протиракетної оборони, яка складається з трьох рівнів: вже загадана Arrow 3 проти балістичних ракет середньої та більшої дальності, “Праща Давида” для знищення балістичних ракет оперативно-тактичного рівня та вже на нижньому рівні “Залізний купол”. А проблема в тому, що будь-яку протиракетну оборону можливо прорвати виключно кількістю одночасно випущених засобів ураження.
У жовтні 2023 року під час масованої атаки ХАМАС намагався продавити “Залізний купол” і за оцінками ЦАХАЛ випустив понад 2200 ракет та реактивних снарядів. І саме за рахунок цього зміг частково продавити ПРО, бо навіть якщо доведена ефективність “Залізного куполу” складає 90%, при такій кількості це все одно дві сотні пропущених об’єктів. І можливо, що аналогічний за складністю екзамен буде стояти вже перед Arrow 3 та “Пращею Давида”.
Але, Ізраїль насправді також має чим відповісти. Якщо винести за дужки авіацію, то на озброєнні Ізраїлю перебувають балістичні ракети сімейства “Єрихон”, з яких актуальними можуть бути “Єрихон-2” з дальністю 1500-3000 км та “Єрихон-3” з дальністью до 6500 км. Ці оцінки виключно приблизні, бо офіційно Ізраїль їх не оголошував, як і бойові частини цих ракет, що вочевидь є ядерними. Але ці ракети об’єктивно є засобом останньої надії для країни.
