Деякі з цих «лайфхаків» просто жахають
Фото shcherbak volodymyr / iStock / Getty Images Plus / Getty Images
В наш час проблема зайвої ваги постає особливо гостро: із-за постійної зайнятості у багатьох немає ні часу, ні сил на приготування здорової їжі, при цьому магазини та заклади громадського харчування пропонують величезну різноманітність готових страв та продуктів з не самим корисним складом.
Кількість шкідливих харчових звичок зростає, як і середня вага жителів більшості розвинених країн. У відповідь на це з’являються і нові методи позбавлення від надмірної ваги, в тому числі хірургічні.
Однак ожиріння — аж ніяк не нова для людства проблема. З зайвою вагою боролися і в попередні століття, причому найчастіше досить специфічними способами.
Оцтова кислинка в повсякденному меню
Одним з перших відомих людей, помічених у навмисному прагненні схуднути, був англійський поет лорд Байрон. Він був досить великим чоловіком, але при цьому хотів домогтися «благородної» блідості та худоби. Для досягнення своєї мети став дотримуватися так званої оцтової дієти. Він став їжу в оцті вимочувати, а також пити кислоту, розведену у воді. Такий раціон сприяв появі блювоти і діареї, що, ймовірно, призводило до втрати ваги. Приклад з Байрона брали багато молоді – шанувальники знаменитого поета, для яких він був авторитетом.
Друга хвиля популярності оцтової дієти почалася в 1970-ті роки у США. Бажаючі схуднути стали випивати по кілька ложок оцту перед їжею, щоб придушити апетит. Фармкомпанії навіть випускали оцтові таблетки для тих, хто не хотів відчувати смак кислоти. Однак згодом ефективність цього небезпечного методу була спростована.
Стрічкові черв’яки як помічники в схудненні
У Вікторіанську епоху в прагненні скинути вагу багато вдавалися не тільки неприємного, але і небезпечної для здоров’я трюку — ковтанню стрічкових черв’яків. Паразит перешкоджав набору ваги і засвоєнню поживних речовин. Зростаючий в кишечнику хробак міг досягати 10 метрів в довжину. По досягненні бажаного результату потрібно було прийняти антипаразитарну таблетку, щоб вивести гельмінта з організму.
Газети і журнали активно рекламували новий метод втрати ваги, і навіть після того, як інформація про його шкоду стала загальнодоступною, до нього періодично продовжували вдаватися. Так, наприклад, вже в ХХ столітті відома оперна співачка Марія Каллас схудла на 45 кг за дуже короткий термін — за розповідями людей з її оточення, саме завдяки ковтанню стрічкових черв’яків.
У 90-х в СНР популярністю користувалися так звані фігурні «тайські таблетки». Достеменно невідомо, що саме вони містили в складі, але передбачається, що вони працювали по тому ж принципу: в упаковці було дві таблетки — одна з гельмінтом, а одного з антипаразитарним компонентом. У Мексиці подібний спосіб боротьби з ожирінням досі користується популярністю: в інтернеті є безліч запитів від бажаючих придбати паразитів і рекламних статей, обіцяють миттєве схуднення. Побічним ефектом такого способу боротьба із зайвою вагою можуть стати постійні болі в животі, проблеми з прямою кишкою, епілепсія, параліч і деменція, тому на такі жертви заради краси йти однозначно не рекомендується.
Трохи миш’яку — і зайва вага піде
У XIX столітті у Великобританії в продаж почали надходити «чудодійні» таблетки та інші засоби для схуднення з миш’яком. Реклама обіцяла прискорення метаболізму, що допомагало швидше спалювати надходять з їжею калорії.
Зміст отруйної речовини в таблетках була невеликою, проте вони все одно були вкрай небезпечні для здоров’я. Деякі виробники взагалі не вказували вміст миш’яку на упаковці, так як державний контроль фармацевтичної продукції тоді був відсутній.
У своєму прагненні схуднути покупці таких препаратів ризикували отруєнням, а при тривалому застосуванні — рак, діабет, цироз печінки і болісною смертю.
Жуй і худни
На початку ХХ століття американець Хорас Флетчер став відомий завдяки винаходу досить нетривіального способом схуднення. Новоспечений дієтолог стверджував, що ретельне пережовування їжі протягом тривалого часу сприяє втраті ваги. Він розробив спеціальні таблиці, в яких було зазначено, скільки разів необхідно пережовувати тієї чи інший продукт. Так, наприклад, цибулю треба було жувати не менше 700 разів! Будь-яка їжа підлягала принаймні 30-кратному пережовування, будь то м’ясо, каша або кисіль. Сам Флетчер заявляв, що завдяки своєму методу зміг схуднути на 18 кг.
Ідея про пережовування як панацею від зайвої ваги стала настільки популярною, що її брали на озброєння навіть такі знаменитості, як письменник Генрі Джеймс і мільйонер Джон Рокфеллер. Автора цієї методики, у свою чергу, прозвали Великим Подрібнювачем.
Багато дієтологів наших днів також вважають багаторазове пережовування їжі дуже корисною звичкою, адже ті, хто жують їжу довго, насичуються меншими порціями.
Хочеш їсти — покури
Початок ХХ століття було багатим на всілякі хитрування в спробах скинути вагу. Так, в 1920-ті роки тютюнові компанії почали навперебій рекламувати свою продукцію як засіб у боротьбі з повнотою. Цілком ймовірно, що їх метою було залучення жінок до лав курців, що смороду і нікого дуже успішно.
У рекламі одного тютюнового бренду йшлося, що сигарети зменшують тягу до солодкого і випічці. Вироби позиціонувалися як безпечні для здоров’я і використовувані навіть спортсменами.
Незважаючи на те, що куріння дійсно може трохи знижувати апетит, подібний спосіб схуднення пов’язаність язаний з ризиком розвитку раку легенів, емфіземи й інших захворювань.
Стягуємось
Все в ті ж 20-ті роки ХХ століття в магазинах з’явилися гумові корсети для схуднення. На відміну від своїх попередників, вони не мали металевих кісток і шилися не тільки для жінок, але і для чоловіків. Передбачалося, що крім стягуючого ефекту корсети будуть сприяти зменшенню жирової тканини і позбавлення від надмірної ваги.
Проте в реальності такі вироби тільки натирали шкіру і примушували своїх власників посилено потіти, при цьому ніяк не зменшуючи кількість підшкірно-жирової клітковини.
Схудніть мене
У сучасних салонах краси в основному роблять зачіски, манікюр, педикюр та процедури для обличчя. Однак салони середини ХХ століття сильно відрізнялися від нинішніх. У так званих зменшування салонах працівники використовували спеціальні тренажери та пристрої, які обіцяли клієнткам зниження ваги і позбавлення від підшкірного жиру. Одні тренажери витягували тіло вздовж і впоперек, інші катали по його поверхні різні предмети, деякі навіть били жінок легким струмом.
Відсутність подібних тренажерів в сучасній практиці схуднення пояснюється тим, що вони просто-напросто не працювали. Окремі з них були також небезпечні для здоров’я.
Науковий прорив
У 1954 році була проведена перша в світі баріатрична операція на шлунку в боротьбі із зайвою вагою. Наслідками такого втручання стали діарея, зневоднення, що змусило лікарів відмовитися від баріатрії на найближчі кілька років. У 1966 році доктор Мейсон з США зазначив, що у пацієнтів, які перенесли часткове видалення шлунка ракової пухлини, згодом значно знижується вага. Він з колегами розробив операцію шлункового шунтування, передбачає, що шлунок буде з’єднаний з серединою тонкого кишечника або приєднаний ближче до його кінця, що скоротить площа всмоктування поживних речовин і, як наслідок, кількість вступників з їжі калорій. У 1994 році баріатрична операція була вперше проведена методом лапароскопії — невеликих проколів на тілі замість повноцінного оперативного втручання, що різко підвищило популярність такого способу боротьби з ожирінням.
Баріатрична хірургія показана пацієнтам з високим індексом маси тіла та супутніми захворюваннями на тлі ожиріння. До баріатричних методів лікування відносяться шлункове шунтування, гастропластика, установка внутрішньошлункових балонів та інші види оперативного втручання.
