Найбільше в цій історії з е-деклараціями громадських активістів – антикорупціонерів дратує те, що пересічний громадянин вважає антикорупціонерами тільки двох людей, прізвища яких він знає: Сергія Лещенка, який є народним депутатом, отже, не може вважатися громадським активістом, і Віталія Шабуніна. Про це у своєму блозі пише політично експерт Валерій Пекар.
За його словами, на підставі недовіри до цих двох, в даному контексті вже неважливо, чи є для цього підстави, чи ні, пересічний громадянин готовий схвалити створення перешкод для батьків, які борються з корупцією у школах, для пацієнтів і їх родичів, які борються з корупцією в медицині для тих небайдужих громадян, які намагаються контролювати місцеві бюджети або дерибан землі, для тих автомобілістів, які намагаються перешкодити корупції в поліції, і так далі.
Валерій Пекар підкреслює, що у свідомості пересічного громадянина «антикорупціонер» – це якась особлива каста, а зовсім не мої сусіди, яким не наплювати на те, що навколо нас. Пересічний громадянин готовий погодитися з тим, що хтось добровільно йде на фронт, а також з тим, що хтось добровільно віддає гроші для фронту, але не готовий визнати, що можна добровільно намагатися навести порядок в місцевій школі, лікарні, міській раді чи якийсь інспекції. «Ні, такого бути не може, вважає пересічний громадянин, тому що на такий рівень альтруїзму українці не здатні», – резюмував Пекар.
