Як кажуть німці, переспав ніч із думкою про той Оман. І тепер мені вже не так весело, як було вчора.
Про це на своїй сторінці у фейсбук написав Борис Неміровський.
Почнемо з того, що оці дурнуваті відмазки в виконанні ОП та прес-служби президента – шиті настільки білими нитками, що легше було просто заявити: “Не ваша холопська справа, куди пан відпочивати їздять”, аніж так страмитися. Щоправда, я побачив принаймні одну розумну людину, яка, певно, просто величезним зусиллям волі змусила себе повірити, що Зеленський полетів до Оману рейсовим літаком за власні кошти з сім’єю та почтом зустрічатися з тамтешніми високопосадовцями через оманські інвестиції в українську важку промисловість, але ця людина нині, попри свій блискучий розум, так хоче вірити в Зеленського, що їй зараз скажи, що президент підірвав Кремль лазерними променями з власних очей – то повірить.
Насправді ж, їжачкові зрозуміло, що то брехня – причому не в дипломатичному стилі, тонка та правдоподібна, а черговий мендель в калюжу. З Оманом в України нема ні прямого авіасполучення (доведеться знову страшенно напружитись та повірити, що український президент з усім кодлом сів у Буковелі на електричку, дістався найближчого летовища, звідти полетів, скажімо, Райнейром до Лондону чи Віззейром до Варшави, а там вже якось на перекладних), ані сталих дипломатичних стосунків – ні посольства, ані генконсульства України там просто нема, є лише почесне консульство, яке очолює (та утримує своїм коштом) тамтешній бізнесмен на ім’я Хані Джумаан Ашур Раджаб, він з того має свій зиск. Тобто, навіть підготувати подібний офіційний візит є справою не те, щоб неможливою, але, насамперед, дуже довгою. Довшою, певно, ніж увесь термін перебування Зеленського на посаді українського президента.
Тому цілком зрозуміло, що все відбулося неофіційно – а це, в свою чергу, означає, що Зеленський “со чади та домочадці” літав туди по своїх власних справах, а не на державні переговори – отже, поспіхом та грубо зліплена зустріч з оманським міністром була вигадана винятково, як відмазка, коли суспільству стало відомо про цю подорож. Іншими словами – заради сфоткатися, щоб зробити вигляд, що полетів задля українських справ, аякже ж… Не знаю, скільки грошей взяв той міністр за селфічку з собою, але селфічка вийшла для України, як держави, цілком ганебною: президент 40-мільйонної європейської країни сидить на прийомі в простого міністра 4,6-мільйонного султанату, без державної символіки, без офіційного комюніке чи спільної заяви, хіба що не без штанів. А його прес-служба розповідає про пошук масштабних інвестицій з країни, з якою український товарообіг складає, страшно подумати, аж 80 мільйонів доларів на рік. Для прикладу: 80 мільйонів доларів – це приблизна вартість чотирьох-п’яти розкішних вілл де-небудь на Майорці чи в Італії, де в Зеленського є розкішна вілла в “русской дєрєвнє” Форте-дей-Мармі. Для державних економік (навіть для української!) така сума товарообігу означає лише одне: торгівлі нема. Отже: ганебна, недолуга, непрофесійна брехня в виконанні президентської прес-служби та самого президента (можна було б сказати, що він же ж сам нічого про те не казав, але не виходить – бо знявся ж у тій дурній фотосесії з однієї світлини з оманським міністром – отже, взяв у тій брехні свідому участь).
Про те, що султанат Оман, на відміну від стосунків з Україною, має широкі та міцні стосунки з Іраном, а це означає для України чергові дипломатичні збитки в Америці (страшно подумати, які саме. Той же Трамп отримав тепер, скажімо, чудову нагоду сказати – мовляв, бачите, я ж вам казав, що Україна – це фу, корумпована та ще й з Іраном знається, правильно я військову допомогу зупинив, я пусічка! – та й скасувати ту військову допомогу взагалі) – розумні люди вже без мене написали доволі багато. Я ж скажу про дещо інше. В Омані – славетній на весь світ офшорній зоні для багатіїв – скоріш за все, шаленим пропелером крутяться великі гроші, які належать українським олігархам, зокрема – веселому бородатому бабушкє з філіжанкою кави. Суми – куди там тому Порошенкові з його п’ятьма тисячами доларів у панамському офшорі. І от через ці бабусині грошики Зеленський й міг майнути до Оману. Він же обіцяв іноземним інвесторам – мовляв, як що не так, ідіть до мене, я все особисто парішаю. А іноземний швейцарець Коломойський – чи не найбільший інвестор Зеленського, отже, той має парішати будь-що, від нього залежне, за першим-ліпшим бажанням цього веселого дядечка. Наприклад – домовитися, куди та як вивести мільярди компенсації за Приватбанк, яку слухняний суд у Києві має присудити Коломойському в п’ятницю (це просто перше-ліпше, що на думку спадає). Бо з вироками лондонського суду та розслідуванням ФБР такому “інвесторові” навіть в Омані можуть гарбуза піднести, а от, якщо за нього “підпишеться” як-не-як, а цілий президент не найменшої в світі держави – то це вже трохи інший колєнкор виходить… І до чого вони там, зрештою, домовилися – про те не розповість жодна Мендель (якщо, звичайно, не захоче головою накласти), але цією інформацією можуть зацікавитися, скажімо, американські та європейські слідчі органи…
Таким чином, ця подорож стала збитковою й ганебною як для самого Зеленського, так і для країни, яку він милістю 44% виборців (в інтерпретації зелених пропагандистів – 73%) очолив. Найсмішніше, що найменшим злом був би варіант, якби Зеленський і справді просто майнув до Оману в відпустку. Тоді можна було б просто сказати: мовляв, що Порошенку – харам, то Зеленському – усі-пусі, “писяй-писяй, моя писюлечко”. Теж ганьба, але значно менша, а для Зеленського нині, як продемонстрували переговори з хуйлом в Парижі, невеличка ганьба – це вже дипломатична перемога.
А найгірше в цій історії навіть не все це, що я тут понаписував. Найгірше, на мою думку, це той факт, що інформацію про цю ганебну подорож розкрив першим не хто-небудь, а російський “орган” в Україні – помийне брехло під назвою “Страна.юей”. Це для мене означає, що вся ця комбінація з “дипломатичними переговорами” з великою часткою ймовірності є підставою, пасткою, в яку, мов баранця на бійню, завів Зеленського путін. І скандал має на меті повну дискредитацію України, як держави, в очах західних союзників. Країни, чий президент чи то вирішує офшорні справи бізнесмена, який перебуває в США під слідством, а чи то налагоджує контакти з Іраном.
Тому я щиро хотів би повірити, що Зеленський просто вшосте полетів у відпустку. Це було б меншим злом. Але мені в це повірити дуже важко, якщо не зовсім неможливо. І через те – моторошно, а зовсім не смішно.
