Чотири роки тому кожен зробив свій вибір. Одні пішли на фронт, стали волонтерами, перераховували гроші на армію, що писали в соцмережі, щоб перетягнути на свій бік тих, хто вагається, а інші їздили на конференції в Москву і на відпочинок в Крим. Смороду булі поза політикою. За мир, бізнес і позитив. Про це у своєму блозі пише український блогер Сергій Марченко.
«Ми втрачали друзів і чекали зведень з фронту, а вони купували новий експірієнс і відписувалися в соцмережах від волонтерів, щоб ті не нагадували їм про погане і не заважали бути на позитиві», – написав блогер. Він додає, що вибрали тоді не тільки звичайні люди, а й політики. Хтось полетів спробувати виправити ситуацію вже наполовину захоплений Крим, а хто-то в лабутенах голосив на РНБО, що жоден український танк не повинний покинути місце дислокації. Добре, що танкісти виявилися тоді не такими пацифістами, як Юлія Володимирівна і Дніпро, Одеса, Харків і досі Україна, а не ХНР або ЗНМ.
Сергій Марченко пише, коли запитують, чому люди так кидаються на Тимошенко, відповідь на це каверзне питання проста – тому що там, де у нас рветься по-живому, у неї просто бізнес. Треба бути зовсім недалеким, щоб цього не бачити і не розуміти і, коли відомий старапер з ІТ-тусовки робить ролик з Тимошенко, в якому вона безбожно бреше, це не виглядає бізнес-рішенням, як це намагається подати таке партнерство з політиком підприємець. Це виглядає як вибір.
