Цей незвичайний представник великої рогатої худоби згадується У Святому Письмі насамперед серед жертовних тварин Старого Завіту:
«Навіщо мені безліч жертв ваших, – говорить Господь, – переситився я всепаленнями ейлім (овець) і жиром мріїм (множ.), і крові парім (биків) і квасім (і овець) і атудім (і козлів) не бажаю» (Іс. 1,11);
«І було, коли несли Ковчег Всевишнього, ступали шість кроків, приносили в жертву шор’а (бика) і мрі» (Сам. II 6,13);
«Бо якщо принесете Мені цілопалення та хлібні приношення ваші, що не будуть вони бажані Мені, і на мирну жертву мріїм (множ.) ваших не гляну Я» (Ам. 5,22);
«І заколов Адонія цон (овець) і шор’а (бика), і мрі біля каменя Зохелет, що біля джерела Роґел, і покликав усіх братів своїх, синів царя, і всіх мужів юдиних, рабів царя» (Цар. I 1,9);
«І заколов він шор’а (бика) і мрі, і цон (овець) в безлічі, і покликав усіх царських синів і Евіятара, священика, і Йоава, воєначальника; Соломона ж, раба твого, не запросив» (Цар. I 1,19);
«Тому що він спустився сьогодні й заколов шор’а (бика) і мрі, і цон (овець) в безлічі…» (Цар. I 1,25).
Мрі також удостоївся честі потрапити в компанію несумісних одна з одною тварин, які, за пророцтвом Ісаї, змінять свій спосіб життя з приходом Месії:
«І зєев (вовк) буде жити з кевес’ом (ягнятком), і намер (леопард) буде лежати з гді (козеням); і егелем (тілець), і кфір (молодий лев), і мрі [будуть] разом; і маленький хлопчик поведе їх» (Іс 11,6).
І хоча ряд перекладачів наполегливо використовує для ідентифікації мрі такі узагальнені терміни, як «відгодована худоба» (або «огрядна худоба»), мова, очевидно, йде про окремий вид парнокопитних, але досить рідкісний.
Дослідниками біблійної фауни він ототожнювався в першу чергу з дикими биками і зубрами, оскільки про їх присутність в Близькосхідному регіоні багато і детально писали такі античні автори, як Аристотель, Геродот і Пліній. Однак більшість сучасних дослідників вважає, що біблійні зубри згадуються під ім’ям тео, а мрі визначається як азіатський буйвіл.
З давніх-давен цих потужних тварин розводили в долині Хула і болотах країни Ізраїлю. Англійський натураліст Дж. Дж. Вуд ще в кінці XIX століття описував напівдиких азіатських буйволів, що мешкали в долині ріки Йордан.
Мрі, як видно з мізерних біблійних описів, славився своїм туком (жиром), під яким, можливо, мається на увазі буйволове молоко. Ось що пише про нього А.Е.Брем:
«Дійсно, буйвіл навіть нехтує соковитими, смачними для інших биків травами, а шукає найжорсткіших, твердих і позбавлених смаку рослин, на зразок очерету, осоки і т. п, чого не їстиме жодна травоїдна тварина, і тим не менше буйвол дає смачне, дуже жирне молоко…» (Життя тварин, том I).
Довідка:
Водяний, або азійський, або індійський буйвіл (Bos bubalis bubalis)
Цей вид самців відомий в першу чергу своїми свійськими формами. Проте, дикі популяції усе ще поширені в Індії, Непалі, Бутані, Тайланді. Але зараз дикі азійські водяні буйволи знаходяться під загрозою зникнення.
Водяний буйвіл – один з найбільших представників триби биків. Довжина тіла – до 3 м, вага – близько 1000 кг. Довжина рогів у самця – до 2 м. Спосіб життя цієї тварини тісно пов’язаний з водоймами. Буйволи добре переносять спеку; особливістю їх будови є відсутність потових залоз, а процесу теплообміну сприяє той факт, що тварина постійно знаходиться у вологому середовищі. У давнину ареал проживання водяного буйвола поширювався від Далекого до Близького Сходу, включаючи територію Родючого півмісяця. Нині в дикій природі ці тварини зустрічаються в Індії, Непалі, Таїланді, Лаосі, Камбоджі й на острові Шрі-Ланка. В Україні буйволи, як домашні тварини утримуються на Закарпатті й в Галичині.
За матеріалами сайту “Я Тора”
